Глава 1

реєстрації крадіжок і злочинності загалом. Порівняно з 1992 р. кількість зареєстрованих крадіжок поступово збільшувалася до 1996 р. (+ 10,3 %), потім стала зменшуватися (незважаючи на незмінність і навіть погіршення стану чинників, які її зумовлюва­ли) й у 2002 р. була меншою на 14,9 %. У 2003 р. вона різко збільшилася (майже на 5 %), але вже у 2004 р. скоротилася на 12,6 % проти попереднього року. Особливо помітне скорочення кількості зареєстрованих крадіжок спостерігалося у 2005 р. та 2006 р., про дійсні причини цього «феномена» йшлося вище. Крадіжки приватного майна належать до найбільш «регульовано­го» стосовно реєстрації виду злочинів. Щороку значна кількість (навіть у 2003 р., коли питома вага реєстрації злочинів, у тому числі крадіжок, була найвищою), близько 100 тис. заяв і повідо­млень про вчинення крадіжок приватного майна через непра­вомірні оцінки правоохоронців залишалася поза передбаченим законом реагуванням у формі порушення кримінальної справи. У 2005-2006 рр. нереагуванню на крадіжки сприяла названа вище необгрунтована зміна законодавства.

На поширення крадіжок впливає й недосконала практика їх розкриття. Якщо зареєстрованих злочинів загальнокримінальної спрямованості у 2006 р. було загалом розкрито 66,7 %, то крадіжок — 49,3 % (на 3,1 % менше, ніж у 2005 р.), у тому числі з квартир — 51,6 %, транспортних засобів — 54,7 %. Інакше кажучи, навіть після значного зменшення кількості заведених і розслідува­них кримінальних справ про крадіжки половина винних у їх вчи­ненні залишається невиявленими. Можна уявити, про яку кількість крадіжок свого майна за існуючої практики фактичного незабезпечення реагування на них громадяни не повідомляють до правоохоронних органів, зневірившись у тому, що їх майнові пра­ва та інтереси будуть захищені від злочинних посягань.

Звичайно, крім зазначених суб'єктивних причин, що відбива­ють недоліки правоохоронної практики, є й об'єктивні чинники поширення посягань проти власності громадян, насамперед крадіжок, які пов'язані з детермінантами соціально-економічного та іншого характеру, про що йтиметься далі. Крім того, з давніх-да­вен відомо, що таємне, тобто непомітне для власника вилучення його майна, є найбільш доступним. Адже він або інші особи за його

74

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

дорученням не в змозі постійно і надійно контролювати збережен­ня майна. Сотні літ відома російська народна приказка, що «для вора нет запора». Навіть за сучасних модерних охоронних засобів, які, до речі, більшості приватних власників «не по кишені», згада­на приказка значною мірою не втрачає свого сенсу, хоча запобіган­ня крадіжкам є актуальним і подекуди результативним, про що та­кож йтиметься далі.

Структура крадіжок є значною мірою кримінально-правовою, тобто ознаки останніх, як підстави їх класифікації, передбачені нормою КК (ст. 185). До цих ознак належать: вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб; її поєднання з проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища; завдан­ня потерпілому значної шкоди, великий чи особливо великий розмір крадіжки, її вчинення організованою злочинною групою. Кримінологічна структуризація крадіжок проводиться й за інши­ми ознаками, зокрема місця, способу їх вчинення, особливостей предмету посягання, використовуваних засобів його здійснення тощо, а також за поширеністю окремих видів крадіжок, виокрем­лених за означеними ознаками. Останній показник є ніби універ­сальним для структуризації крадіжок. За цим показником найбільш розповсюдженими (серед зареєстрованих) є крадіжки із проникненням у житло або, як зазвичай говорять, квартирні крадіжки, їх питома вага серед усіх крадіжок, починаючи ще з ра­дянських часів, постійно зростала й у 1995 р. досягла 40 %. Далі во­на стала зменшуватися і скоротилася в останні роки до 25-26 % (у 2006 р. — 27 %). Очевидно, далися взнаки масові заходи з укріп­лення вхідних дверей, запровадження охоронної сигналізації, а також зосередження уваги злодіїв на квартирах і приватних будинках більш багатих власників. Дані вибіркових досліджень показують, що, незважаючи на зменшення кількості та питомої ва­ги квартирних крадіжок, обсяги викраденого та заподіяні збитки від них зростають.

В Україні комплексне кримінологічне дослідження квартирних

крадіжок вперше було проведено у 80-х роках минулого століття у

Київському Філіалі ВИДІ МВС під керівництвом В. О. Кузнєцо-

^а- Його повні результати через режимні обмеження того часу

вкритим друком не публікувалися, крім даних щодо досліджен-

75

ІГ