Глава 1

посягань, насамперед не поєднаних із насильством, за життєвих умов переважної частини населення сучасного українського суспільства вчиняється не для збагачення, а з метою задоволення елементарних матеріальних потреб (у їжі, одязі, забезпеченні жит­ла, простіших побутових умов тощо). Через це поняття корисливої мети злочинів проти власності доцільно доповнити у такий спосіб, що вона наявна, коли злочин вчиняється з метою збагачення са­мому або збагачення інших осіб. По-друге, поняття корисливого мотиву слід було б також уточнити, додавши до його визначення як ознаки спонукання до вчинення діяння, що має на меті збага­чення або задоволення іншого матеріального інтересу за раху­нок чужого майна у спосіб, заборонений законом.

Для потреб кримінологічної характеристики, враховуючи її відмінності, злочини, передбачені розділом VI Особливої частини КК, вчинювані стосовно права приватної власності, слід розділити на дві класифікаційні групи. Першу класифікаційну групу, що по­требує окремої видової кримінологічної характеристики, складуть найбільш поширені не поєднані з насильством крадіжки (ст. 185), не поєднані з насильством або іншими обтяжуючими ознаками грабежі (ч. 1 ст. 186) та шахрайства (ст. 190). Кількість та питома вага кожного з трьох названих видів злочинів стосовно загальної чисельності усіх зареєстрованих злочинів становила: у 2004 р. відповідно 231 632, або 44, 6 %; 40 785, або 7,9 %; 15 233, або 2,9 %; у 2005 р. — у тому ж порядку: 184 823, що становить 41,7 %; 47 050 - 10,6 %; 18 331 - 4,1 %; у 2006 р. - 131 174, або 31,1 %; 41 657, або 9,9 %; 16 160, або 3,8 %. Як видно, три названі злочини становили у 2004-2005 рр. понад 55 %, у 2006 р. - 44,8 % від усіх зареєстрованих злочинів, їх поширеність, крім крадіжок (про штучність останньої див. нижче), продовжує зростати або ли­шається фактично незмінною.

У Книзі 1 Курсу (глава 4) вже наводилися дані щодо вкрай не­гативного впливу на боротьбу з крадіжками та іншими майновими злочинами, який мало прийняття 2 червня 2005 р. Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні пра­вопорушення» (ст. 51). Відповідно до останнього було штучно за­вищено вартість злочинне вилученого, за якої настає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжок та низки інших майнових

72

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

злочинів. Причому останнє тепер стосується не лише державного _або комунального майна, що раніше регулювалося Кодексом України про адміністративні правопорушення, а й усіх інших форм права власності, у тому числі власності громадян. Зроблено це без їх згоди і всупереч вимозі Конституції України щодо непо­рушності приватної власності. В результаті з-під реєстрації та відповідно — притягнення до кримінальної відповідальності «од­ним махом» було «виведено» у II півріччі 2005 р. понад 20 тис. зло­чинців, у 2006 р. — майже 32 тис., що вчинили крадіжки та інші майнові посягання. Зрозуміло, що наведене привело до «скорочен­ня» поширеності крадіжок у 2005 р. більш як на 46 тис., у 2006 р. — на 53,6 тис. Насправді ж майже 100 тис. громадян, чиє право приватної власності було порушено фактично у злочинний спосіб та завданні кожному з них збитки у сумі майже 400 грн у 2005 р. та до 525 грн із 1 січня 2006 р., залишилися поза захистом криміналь­ного закону і навіть без відшкодування збитків, бо зрозуміло, що у разі відмовлення у кримінальному переслідуванні злодіїв міліція не займається їх розшуком. Чи замислювалися над цим народні обранці — захисники народу, які так легко і без будь-яких заува­жень знехтували правом приватної власності своїх виборців?

Другу класифікаційну групу злочинів проти права приватної власності, відмінну за своєю кримінологічною характеристикою, становлять посягання, що поєднані з насильством або іншими об­тяжуючими ознаками, зокрема: розбої (ст. 167), яких у 2004 р. налічувалося 5 538 (1,1 %), у 2005 р. - 6 707 (1,5 %), у 2006 р. -6 464 (1,5 %); грабежі, поєднані з означеними ознаками (частини 2, 3,4, 5 ст. 186), - у 2004 р. та у 2005 р. - 0,6 %, у 2006 р. - 0,4 %; ви­магання (ст. 189): у 2004 р. - 1 319, у 2005 р. - 1 153, у 2006 р. -913 — по 0,2 % в кожному з трьох років.

Злочини першої з виокремлених груп зазвичай відносять до класифікаційного виду корисливих, другої — до насильницько-ко­рисливих. Розглянемо окремо їх кримінологічну характеристику.

Серед злочинів, що належать до корисливих, як і серед злочин­ності загалом, найбільш масовими є крадіжки. В Україні, як і в агатьох інших країнах, саме поширеність крадіжок головним чином визначає рівень загальної злочинності. Ця залежність зумовлює фактично аналогічну тенденцію щодо динаміки

73