- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 1
втратили свою речову властивість, тощо. Вартісно-потребнісні ознаки речей розкривають їх властивість мати мінову та споживчу вартість, здатність задовольняти матеріальні та пов'язані з ними інші потреби людини. Серед них можуть бути й економічні потреби: у разі коли речі, володіння та розпорядження ними задовольняють економічні інтереси (про економічний інтерес див. детальніше у наступній главі). Оскільки не кожна з речей і не у кожному випадку слугує для задоволення економічного інтересу, їх вартісно-потребнісні ознаки загалом неточно іменувати економічними. До юридичних ознак майна як предмету злочинів проти власності належать: 1) його неналежність винному, воно повинно бути чужим для нього, тобто не перебувати у його власності чи законному володінні, а належати, як правило, іншому суб'єкту права власності; 2) його неналежність до предмета злочинів, передбачених іншими розділами Особливої частини КК1. Загальний для злочинів проти власності корисливий мотив полягає у прагненні винного протиправне скористатися потребнісною властивістю чужого або нічийного майна, обернути його на свою користь або користь іншої особи. При цьому винний або інша особа набувають можливість задовольнити свою потребу, отримати у цьому користь, а власник позбавляється такої можливості. Поняття корисливої мети близьке до поняття корисливого мотиву, воно відбиває ціль досягнення результату, зумовленого останнім. Всі названі ознаки є кримінально-правовими, водночас вони мають і кримінологічне значення. Прикладом є розуміння поняття користі, що визначає зміст корисливого мотиву вчинення злочину. Сучасний кримінологічний аналіз злочинів проти власності свідчить, що за ринкових умов поняття користі та відповідно корисливого мотиву потребує уточнення, принаймні диференційованого підходу. Протягом десятиріч радянського часу користь ототожнювалася із здобуттям вигоди, а то й багатства, що однозначно оцінювалося негативно як правом, так і суспільною мораллю. Корисливе спонукання до вчинення злочину беззастережно прирівнювалося тодішнім Кримінальним кодексом до низьких (рос. — «низменньгх») та передбачалося як обставина, що обтяжує
1 Науково-практичний коментар Кримінальне кодексу України. — 3-є вид., псрсроб. та доп. / Заред. М. І. Мельника, М. І. Хаврошока. — С. 413-416.
70
Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...
відповідальність (п. 4 ст. 41). Єдиним джерелом отримання власності (майна, грошей, інших матеріальних предметів) соціалістична мораль вважала працю, головним чином на державних чи кооперативних підприємствах, в установах, організаціях. Будь-яке інше матеріальне надбання поза працею (її результатом за певних умов могли бути визнані також спадщина або предмет дарування) вважалося вчиненим для задоволення корисливої потреби.
Із переходом до ринкових відносин стали змінюватися правова та моральна оцінки (або принаймні їх гострота) щодо мотиву користі. Сама по собі користь, тобто отримання вигоди, задоволення матеріального інтересу є ознакою і правилом ринкових відносин. Виникла потреба розрізняти користь суспільно прийнятну від суспільне неприйнятної і навіть кримінальне караної. Пропонувалися різні критерії розв'язання цього непростого питання: за мірою прибутку, мірою користі, за межею якої остання стає осуджуваною; за джерелом прибутку — власним чи належним іншим особам та інше. Проте названі підстави нерідко не дають чіткого поділу. Більш точним, на нашу думку, критерієм є спосіб задоволення корисної (найчастіше матеріальної) потреби. Суспільно прийнятний спосіб отримання користі, прибутку заохочується суспільством, забезпечується правом і поступово поділяється суспільною мораллю1. Суспільно неприйнятний, а тим паче злочинний спосіб задоволення корисливої мети визнається незаконним і стає ознакою його корисливого мотиву. Отже, корисливість стає та має визнаватися кримінальне караною у разі використання суспільно-небезпечного злочинного способу (джерела) її задоволення (досягнення). Наведені міркування, на наш погляд, Дають підстави для таких висновків. По-перше, для уточнення розуміння корисливої мети при вчиненні крадіжки або іншого злочину, яка наявна лише тоді, коли останній вчиняється суб'єктом з наміром збагатитися самому або незаконно збагатити Інших осіб. Кримінологічний аналіз показує, що значна частка злочинів проти власності, передусім крадіжок, інших майнових
,. коли ' в паш час корисливий мотив визначається як аморальне прагнення (див.: Юри-
тивд" "ДИКЛОПедія: Т 3' ~ К" 2001' ~ С' 353)'3 чим МОЖІІа погодитися лише стосовно мо-гп ^ ;" "Р°типравпого діяння, яке само по собі є аморальним, а не загалом щодо будь-яко-10 корисливого вчинку.
71