Глава 9

відповідні їм однакові типові показники. Як уже зазначалося, зна­чення, а звідси й типові характеристики особистісного фактора, який є визначальною рисою необережного злочину, концептуаль­но залежать від ролі особистісних елементів у зумовленні такого злочину, різного співвідношення і впливу у цьому процесі ос­танніх і середовищних елементів. Залежно від згаданих змінних типова належність спрямованості особистості, яка є завжди суспільне неприйнятною, має далі типологізуватися у широкому спектрі від асоціального до антисоціального і до суспільне небез­печного типів.

З цього погляду більш привабливою видається позиція В. А. Мисливого, який висвітлення кримінологічної характерис­тики осіб, що вчинили необережні злочини проти безпеки дорож­нього руху, ґрунтує на більш узагальненому розгляді ролі суб'єктивного фактора та його значення в зумовленні згаданих злочинів¹. Важливо, що увага зосереджується на складності аналізу суб'єктивних чинників, їх своєрідності для цього різнови­ду необережних злочинів (додамо, безумовно, і для інших їх різновидів. — А. 3.), зокрема суб'єктивних особливостей сприй­няття винною особою та жертвою об'єктивної небезпечності сере­довища, розходження у цьому залежно від рівня свідомості, досвіду, знань, рольового статусу та пов'язаних з ними чекань роз­витку обстановки і безпосередньої ситуації, а згідно з цим — по­дальшої мотивації, цілеспрямованості, обачливості необережних діянь. На цьому фоні стають зрозумілими різновидні відмінності показників та їх значень щодо традиційних соціально-демо­графічних, соціально-рольових, кримінально-правових, психо­логічних та інших ознак особи злочинця, що становлять її кримінологічну характеристику саме для цього різновиду необе­режних злочинів.

Різними є також роль і «відповідність» особистості (а звідси й її показники) за різних видів необережності. Вони загалом є більш активними і «діяльними» за необережної самовпевненості та більш пасивними і «бездіяльними» за необережної недбалості. Роль особистісного фактора загалом та свідомості як його складо-

¹ Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. С. 193-197.

684

Злочини, вчинені з необережності

вої при необережному злочині є, очевидно, різною за різних варіантів вольового виявлення: визначальною за вольового, менш значущою за звичного та майже не помітною — за імпульсивного злочину. Роль особистісного фактора, а відповідно й виявлення його значень, є безперечними за усвідомленого необережного зло­чину і майже не проглядаються (принаймні зовні), коли останній вчиняється неусвідомлено (на підставі психологічної установки). Зовсім мало поки що отримано відомостей стосовно відмінностей необережних злочинів, які мають місце у психофізіологічній сфері, а також за наявності психічних аномалій межового характе­ру (у межах неповної осудності). Наведені тут твердження на сьо­годні є переважно лише науковими гіпотезами, хоча й мають нема­ло емпіричних підтверджень. Загалом потрібно зробити висновок, що індивідуальні якості і властивості, а також особистісні характе­ристики осіб, що вчиняють необережні злочини, мають бути піддані більш глибокому диференційованому вивченню, у тому числі і з урахуванням згаданих гіпотез.

Кримінологічне уявлення про причини й умови необережної злочинності складається на підставі загальних методологічних по­ложень щодо сутності, системи, структури та механізму де­термінації злочинності загалом. Згідно з цими положеннями маємо розрізняти та розуміти сутність і детермінуючу роль різних детермінантів, передусім соціальних передумов: соціально-еко­номічних, соціокультурних, техніко-технологічних, морально-психологічних та інших, які перебувають у кореляційному зв'язку з необережною злочинністю, створюють підґрунтя причин і умов, а також власне причин останньої, в тому числі безпосередньої причини й умов, що сприяють спричиненню та іншому зумовлен-ню. Особливості спричинення та зумовлення необережних зло­чинів (за винятком імпульсивних) проявляються не у системі, структурі та механізмі їх детермінації, а у змісті та у зміненій (по­силеній або послабленій) зумовлювальній ролі основних груп її елементів, зокрема у співвідношенні груп елементів, що належать середовищу й особі. Вище була обґрунтована різноваріантність цього співвідношення, докладно розглянуті чотири його основні варіанти з переважанням однієї з двох груп згаданих елементів або приблизно рівною мірою їх зумовлювального впливу.

Нагадаємо, що той чи інший варіант зазначеного співвідношен­ня визначається передусім умовами та особливостями середови­ща, які створюють певний потенціал небезпечності та відповідно ймовірності необережного ставлення особи, в тому числі необе­режного злочину. Чим вищий потенціал небезпечності середови­ща, тим менше зумовлення злочину залежить від негативних якостей особи, суспільної неприйнятності та небезпечності спря­мованості ЇЇ особистості. І, навпаки, вчинення необережного зло­чину у середовищі, що не містить визначальних загроз небезпеч­ності, більшою мірою, якщо не повністю, є результатом дії особистісних чинників. Останнє не заперечує основного принци­пу спричинення будь-якого злочину та загалом будь-якого прояву активності людини. Згідно з цим принципом безпосередньою при­чиною вчиненого є відповідне психологічне ставлення до нього особи, що єдине здатне викликати та продукувати певну дію. Переважання середовищних елементів у зумовленні необережно­го злочину свідчить лише про те, що саме ці елементи, а не спрямо­ваність особистості відіграють визначальну роль у спричиненні безпосередньої причини вчинення злочину, в її зумовленні та у сприянні реалізації злочинного наміру.

Кожний різновид необережної злочинності має відповідний (один із чотирьох) типовий варіант співвідношення середовищних та особистісних елементів зумовлення, чим, зрештою, визначаються змістові особливості зумовлення цього її різновиду. У такий спосіб можна визначити основний комплекс умов середовища, який є ха­рактерним для кожного варіанта співвідношення останніх з осо-бистісними елементами, а тим самим — і для кожного різновиду необережної злочинності. Зрозуміло, що наразі йдеться про основ­ний комплекс умов, який є типовим для цього варіанта співвідно­шення, а не виключний перелік цих умов. Окремі з них можуть бу­ти меншою чи більшою мірою представлені у комплексах декількох варіантів. Це пов'язано з тим, що між умовами (елемен­тами) середовища «сусідніх» варіантів співвідношення, приміром між першим та другим, другим та третім, немає жорсткого поділу. Мова йде лише про те, що один і той самий елемент середовища, наприклад застарілість техніки, може мати різний вимір та зумов-лювальне значення у різних варіантах співвідношення. Зумовлю-

686

Злочини, вчинені з необережності

вальне значення цього елемента залежить від багатьох інших умов, скажімо, від наявності засобів контролю зміни ресурсу застарілої техніки, ЇЇ параметрів безпечного користування, можливості «пе­рерахування» останніх відповідно до їх фактичного зміненого зна­чення тощо.

Визначенню комплексів умов для кожного з варіантів співвідношення має передувати розуміння соціальних передумов (економічних, організаційно-управлінських, соціокультурних та інших), які створюють підґрунтя для формування причин і умов необережної злочинності загалом, у тому числі умов середовища різних варіантів, їх співвідношення з особистісними елементами, а також для зумовлення останніх.

До соціальних передумов необережної злочинності мають бу­ти віднесені:

• невиправдано повільна та обмежена структурна перебудова промисловості; пов'язане з цим тривале зупинення роботи значної частини виробничого потенціалу;

• зношеність та повільне оновлення виробничих фондів, особ­ ливо техніки, механізмів, іншого технічного устаткування, техно­ логічних процесів, засобів управління виробництвом;

• повільне, суперечливе, а подекуди й загальмоване впрова­ дження ринкових відносин, зумовлене не загальносуспільними інтересами, а потребами створення виняткових умов для окремих господарюючих суб'єктів, що об'єктивно порушує принципи вільної конкуренції;

• приватизація низки високоприбуткових підприємств базо­ вих галузей, послаблення, а нерідко й відсутність контролю з боку держави за прибутковістю їх діяльності, відрахуваннями до дер­ жавного бюджету;

— нераціональність системи оподаткування підприємств і підприємців та адміністрування податків, звільнення повне або ча­ сткове від сплати податків окремих суб'єктів господарювання, наслідком чого є перебування «в тіні» значної частини економіки, колосальні втрати державного бюджету;

— застарілість та низька якість основної маси транспортних за­ собів, шляхів сполучення та засобів зв'язку, невиправдано висока вартість їх використання;

687