Глава 9

ла 16-17 %, а на сьогодні становить 20,6 %. Протягом останніх років кількість та питома вага необережних злочинів продовжува­ли зростати. Так, у 2005 р., після незначного скорочення у 2004 р., приріст зареєстрованих кримінальне караних порушень правил безпеки руху проти останнього становив 11,1 %, в тому числі тих, що спричинили смерть — 15,5 %. Крім того, в 2005 р., суди накла­ли адміністративні стягнення за порушення Правил дорожнього руху на 2 млн 382 тис. осіб, що більше, ніж у попередньому році¹. У 2005 р. зросла майже на ЗО % кількість закінчених розслідуван­ням кримінальних справ про злочини проти безпеки виробництва, на 15 % — про службову недбалість. Динаміку зростання мала й кількість розслідуваних кримінальних справ про порушення ви­мог пожежної безпеки. Зазначені тенденції збереглися і в 2006 р.

Наведені дані дають уявлення і про структуру зареєстрованої необережної злочинності. Переважне місце (понад 75 %) посіда­ють у ній злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, в тому числі до 70 % — порушення правил безпеки дорожнього ру­ху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортни­ми засобами (ст. 286 КК) та випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуа­тації (ст. 287 КК). Друге місце за поширеністю (12-13 %) нале­жить фактам службової недбалості (ст. 367 КК), третє (5-7 %) — злочинам проти безпеки виробництва (ст. 271-275 КК). Далі (від 2 до 4 %) йдуть необережні злочинні прояви щодо майна (ст. 196-197 КК) та необережне заподіяння вбивства (ст. 119 КК), тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 128 КК). Є багато свідчень щодо вчинення значної кількості передба­чених Кримінальним кодексом суспільне небезпечних діянь проти довкілля, в тому числі забруднення земель, атмосферного повітря, моря, інших водойм, знищення або пошкодження лісових масивів, незаконного знищення лісу, полювання, зайняття рибним, звіри­ним та іншим промислом, порушення ветеринарних правил та інше. Проте ці факти здебільшого не отримують належного право­вого реагування, передусім застосування відповідальності, перед­баченої кримінальним законодавством. Спеціальні дослідження

¹ Відомості Верховного Суду України. - 2006. - № 6 (70). - С.44.

676

Злочини, вчинені з необережності

свідчать, що кримінальні справи у таких випадках заводять лише щодо 3-4 % наведених фактів, а реальне покарання за вироком су­ду отримує менше 1 % осіб, винних у вчиненні злочинів проти довкілля. Тут продовжує діяти ще з радянських часів хибний принцип: природа належить усім, тому за завдану їй шкоду кон­кретно не відповідає ніхто.

У літературі запропоновано й іншу структуризацію необереж­них злочинів, у тому числі їх поділ на побутові, технічні, професійні, службові та злочини у сфері дії джерел підвищеної небезпеки¹. Вбачається, що ця диференціація проведена з недотри­манням вимоги однопорядковості, яка передбачає її єдину підставу.

Необережна злочинність виокремлена в кримінальному праві та кримінології не за об'єктивними ознаками, а за суб'єктивним ставленням особи до вчинюваного і його наслідків у формі необе­режної вини. Таке психологічне ставлення суб'єкта до вчинювано­го має місце у злочинах, які суттєво відрізняються своїм об'єктом та об'єктивною стороною. Через це кримінологічна характеристи­ка злочинів, вчинюваних з необережності, значно відрізняється показниками місця, часу, способу, знарядь їх вчинення та іншими об'єктивними ознаками залежно від, скажімо, їх родового об'єкта, яким є довкілля, чи безпека виробництва, чи безпека руху та ек­сплуатації транспорту. Водночас є підстави та можливість виокре­мити декілька ознак кримінологічної характеристики необереж­них злочинів, що є загальними для всього їх виду.

1. Першою кримінологічною ознакою таких злочинів є те, що вони вчиняються у певному середовищі людської активності (діяльності). Ця ознака пов'язана з визначальною криміно­логічною рисою необережного злочину, якою є особа, що необе­режно діє (або допускає бездіяльність) у певному середовищі, яке вимагає від неї підвищеної уваги до умов діяльності або створює ситуацію вимушеної (імпульсивної) її необережності. За названою ознакою середовище вчинення необережного злочину може бути віднесене до таких його різновидів:

а) природне середовище, в якому діяльність людини відбу­вається за схемою «людина-природа», де характер і спосіб відно-

¹ Нежурбіда С. І. Злочинна необережність: Концепція, механізм і шляхи протидії: Авторсф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2001.

677