Глава 9 -

особистості за необережного злочину, маючи завжди належність до суспільне неприйнятного типу, може виявлятися в асоціально­му, антисоціальному та суспільне небезпечному його типових різновидах.

Міра суспільної небезпечності спрямованості за необережного злочину залежить також від форми вияву кримінальної актив­ності, зокрема від реалізації останньої у вигляді одиночного вчин­ку чи у формі злочинної діяльності, яка зазвичай є більш суспільне небезпечною. А. Ф. Зелінський вважав, що злочини, вчинені з необережності, не можуть складати злочинну діяльність насамперед тому що остання, як і будь-яка предметна діяльність, повинна бути цілеспрямованою, об'єднуватися єдиним мотивом, загальною метою і загалом розвиватися за певним психологічним механізмом, що характерно лише для умисної вольової злочинної поведінки, вчиненої за заздалегідь виниклим наміром. При цьому на підтвердження відсутності названого механізму він наводив такі різновиди злочинів, як імпульсивні, а також вчинені під впли­вом ситуації¹, які, безперечно, немає підстав відносити до проявів злочинної діяльності. Проте така безперечність викликає сумнів, коли йдеться про необережні злочини, що є результатом легковаж­ного розрахунку уникнути суспільне небезпечних наслідків (нео­бережна самовненість) або діяти у звичний спосіб, який до цього не приводив до згаданих наслідків, а тому не викликав потреби приводити в дію механізм їх передбачення, хоча за даних умов це було обов'язковим і можливим (необережна недбалість).

Думається, що в обох випадках особа, безперечно, займалася діяльністю, назвемо її основою, частиною якої стало необережне сподівання (за розрахунком або за звичкою) уникнути суспільне небезпечних наслідків. Тобто до основної діяльності, яка має свою ціль і мету, приєдналася додатково необережна діяльність, спря­мована на те, щоб досягти їх без суспільне небезпечних наслідків. В останній можна виокремити і мотив, і ціль, і певний розрахунок, а нерідко й певні убезпечувальні дії (операції), і рішення (план) та контроль за його здійсненням, тобто усі основні елементи психо-

' ЗелинськийА. Ф. Осозмавасмос й иеосознаваемос в ІІрсстушюм поведений — С. 120-121. (переклад мій. — А. 3.).

672

Злочини, вчинені з необережності

логічного механізму діяльності. Вона є лише необережною діяль­ністю, фіналом якої стало вчинення необережного злочину.

Таким чином, деякі форми необережних злочинів, зокрема легко­важно плановані та звичні, можна з певним застереженням відно­сити до злочинної необережної діяльності, яка доповнює основну діяльність, що не е злочинною.

Підбиваючи підсумки викладеного, зазначимо таке:

1. За своєю сутністю необережна злочинність, як і злочинність за­ галом, є проявом людської кримінальної активності, проте остання є не повністю цілеспрямованою; вона спрямовується лише на діяння, а не його суспільна небезпечні наслідки, які не передбачаються.

2. Головною ланкою в конструкції необережного злочину є, як правило, особа, що проявляє своєрідне психічне ставлення до суспільна небезпечних наслідків свого діяння: переоцінює можли­ вості їх відвернення або не передбачає останніх, хоча мусила і мог­ ла передбачати.

3. Своєрідне психічне ставлення особи до суспільне небезпечних наслідків свого діяння є відображенням загалом суспільна неприй­ нятної спрямованості її особистості, що виявляється у недооцінці важливості суспільної упорядкованості, унормованості, недооцінці їх обов'язковості, зокрема обов'язковості знати та виконувати спеціальні норми, що регулюють безпеку за особливих умов сере­ довища. Водночас психічне ставлення особи до вчинюваного, яке завжди є наслідком психічного відображення середовища, за нео­ бережного злочину більшою мірою, ніж за умисного, визначально залежить від конкретних умов середовища, а нерідко — від безпосе­ редньої ситуації, через що необережну злочинність зазвичай відносять до ситуативної.

4. Психічне ставлення до вчинюваного за необережного злочи­ ну, як і за будь-якого людського вчинку, відбувається за участю свідомості (в її усвідомленій або неусвідомленій формах), яка зу­ мовлює різні прояви волі, через це необережні злочини можуть бу­ ти різною мірою вольовими (планованими чи звичними) аж до їх повної імпульсивності, різною мірою усвідомленими аж до повної відсутності усвідомленості.

5. Соціальна змістовність психологічного ставлення особи до необережного злочину, як і за будь-якого вчинку, визначально

673