Глава 9

зокрема необережного. Соціальна типова належність особистості особи, що вчиняє необережний злочин, значною мірою визначає кримінологічну сутність останнього, його відмінність від умисного.

Останнім часом глибоке дослідження причинного та інших детермінаційних зв'язків у злочинах, що вчиняються через необе­режність, здійснив С. Р. Багіров¹. Дослідивши різні точки зору що­до причинного зв'язку в теорії кримінального права у дорадянсь-кий, радянський та сучасний період, він дійшов висновку, що основна причина дискусій з цього питання полягала у тому, що більшість дослідників замість проведення чіткої межі між причин­ним зв'язком і іншими видами об'єктивного зв'язку, які мають юридичне значення, намагалися ці випадки звести до каузальності і на підставі цього створити загальні критерії причинного зв'язку для всіх злочинів з матеріальними складами. Водночас автор пра­вильно зазначає, що «причиною події може виступати не будь-яка умова, а лише та, що породжує наслідки... Причинний зв'язок — не єдиний вид детермінаційної залежності, що використовується кримінальним правом»². Розглядаючи особливості причинного зв'язку в окремих видах злочинів, які вчиняються через необе­режність, С. Р. Багіров відмічає особливу складність встановлення причинного зв'язку у детермінації необережних злочинів, пов'яза­ну з тим, що в генезі останніх помітну роль відіграють відразу кілька каузальних факторів об'єктивного і суб'єктивного похо­дження. У їх взаємодії при вчиненні злочину проти безпеки вироб­ництва провідна кримінологічна роль належить особистісним (суб'єктивним) факторам, на противагу транспортним злочинам, провідний кримінологічний вплив у механізмі яких належить си­туативним (об'єктивним) факторам³.

Співвідношення елементів особистості та середовища в зумов-ленні злочину, залежно від міри зумовлювального впливу кожної зі сторін взаємодії, є різноваріантним. Бачиться, що при вчиненні необережного злочину можна виокремити (згрупувати) чотири таких основних варіанти співвідношення.

¹ Багіров С. Р. Причинний зв'язок у злочинах, що вчиняються через необережність: Авторсф- дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005.

² Там само. — С. 10.

³ Там само. — С. 12. . -

666

Злочини, вчинені з необережності

Перший — з переважанням у зумовлювальному комплексі впливу елементів середовища та значно меншою значущістю еле­ментів особистості особи, яка вчиняє необережний злочин.

Другий — з приблизно рівню мірою зумовлювального впливу елементів середовища і особи.

Третій — з переважанням у зумовленні злочину впливу еле­ментів, що залежать від особи, її особистості та інших індивідуаль­них якостей, та меншою мірою значущості елементів середовища.

Четвертий — за відсутності впливу середовищних елементів або неможливості визначити типове співвідношення між ними й елементами особи.

Перший варіант зазначеного співвідношення з переважанням у зумовленні необережного злочину впливу елементів середовища має визначальною ознакою складність та високу ризикованість технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, екологічних та загалом санітарно-побутових умов, засобів колективного та індивідуального контролю та захис­ту. Названа складність та висока ризикованість середовищних елементів зумовлюються, як правило, або їх новизною, до якої виконавцям сутужно пристосуватися та оволодіти ними, або застарілістю, в основному технічною, що знижує або навіть виклю­чає безпечність користування. В обох випадках особа-виконавець повинна мати особливі психофізіологічні, психологічні та загалом професійні якості, а у випадку застарілої техніки — ще й досвід «ко­рекції» її ресурсу, а також високу технологічну дисципліну стосов­но норм і стандартів, яких зазвичай важко дотримуватися. Через це значно зростає загроза та ризик тяжких наслідків, людських жертв, значних матеріальних збитків через необережність, у тому числі кримінальне карану. Проте особа, що допускає необережність, як правило, не в змозі змінити чи удосконалити середовище. Не в змозі і залишити його, бо інші мотиви, головним чином отримання роботи та заробітку, примушують перебувати у ньому, пристосува­тися до його умов та сподіватися уникнути тяжких наслідків як для себе, так і для оточення. У цьому сподіванні, очевидно, й закладені суспільне неприйнятні елементи (ризик для суспільства). Проте Навряд чи їх можна віднести до суспільне небезпечної якості, яка типово властива вчиненню умисного злочину. З певним застере-

667