Глава 9

лені та висвітлені кримінально-правові характеристики вини у формі злочинної необережності. Для кримінології важливо визна­чити кримінологічне значення останньої, зокрема, чи співвідно­ситься за основними кримінологічними положеннями та визна­ченнями необережна злочинність зі злочинністю загалом, чи є у цьому щодо першої суттєві відмінності. Наразі йдеться саме про основні положення і висновки, приміром щодо визначення зло-чинносоті і злочину, типових ознак особи злочинця, уявлення про структуру і механізм детермінації злочинних проявів, систему їх запобігання тощо. Висновки щодо зазначених питань можуть по­ходити з двох джерел. Першим є теорія кримінального права, яка визначила низку положень стосовно юридичної оцінки психічно­го ставлення суб'єкта до злочинного діяння. Ці положення є мето­дологічними щодо розуміння теоретичних засад кримінологічної сутності злочинної необережності.

Зазначені положення знаходимо у працях ще дореволюційних вітчизняних фахівців О. Ф. Кистяківського, Е. Я. Немировського, І. А. Сікорського та інших. У радянський період з поновленням на­укових досліджень у галузі кримінології кримінально-правовий аналіз злочинної необережності з середини 70-х рр. минулого століття став охоплювати і кримінологічні аспекти (П. С. Дагель, Н. Ф. Кузнєцова, М. Г. Угрехелідзе, Б. В. Коробейніков, В. Г. Ма-кашвілі). В Україні такі дослідження проводив І. П. Лановенко.

Другим джерелом отримання уявлення щодо кримінологічного значення злочинної необережності є спеціальні його дослідження, які проводять кримінологи. В Україні окремі питання криміно­логічної оцінки необережності розглядалися у працях А. Ф. Зелін-ського, О. М. Костенка, а в останні роки — О. В. Лисодєда та С. І. Нежурбіди.

Проте кримінологічна сутність та природа злочинної необереж­ності значною мірою залишаються недослідженими. Вивчення кримінологічних проблем необережної злочинності обмежується, як правило, розглядом її структури, поширеності, характеристики осіб, що вчиняють злочини з необережності, та більш детальним аналізом злочинів, які пов'язані з порушеннями правил безпеки дорожнього руху (В. А. Мисливий). Водночас через неповноту державної статистики, яка не охоплює багато проявів необереж-

656

Злочини, вчинені з необережності

ності, що не кваліфіковані як злочинні, та загалом через високу ла­тентність необережної злочинності поза увагою кримінологів за­лишається значна частина проблем її сутності, причин і умов, які сприяють їй у багатьох галузях народного господарства, еко­логічній сфері, а також її соціально-економічних передумов.

Стан наукового аналізу зазначених кримінологічних проблем не відповідає сучасним загрозам та суспільній небезпеці необе­режної злочинності, рівень та суспільна шкода від якої невпинно зростають, у тому числі тяжких фактів з масовою загибеллю лю­дей, масштабним ураженням територій, іншими надвисокими по­пуляційними, екологічними, матеріальними втратами. У сучасній Україні до традиційних чинників необережної злочинності, пов'язаних зі збільшенням обсягів та ускладненням техніки і тех­нологій, розвитком вкрай небезпечних для середовища виробни­чих процесів, різким посиленням навантаження на екологію, психіку людей додалися нові. Це проблеми хронічного старіння техніки, виробленої багато років тому і не використаної продукції, небезпечної для середовища, передусім військового призначення, хімічної, радіаційної та вибухонебезпечної, а також засобів кон­тролю за безпекою її виробництва, зберігання та використання. До цього слід додати не вирішені у гарантовано надійний спосіб про­блеми «укриття» зруйнованого чорнобильського реактора, ліквідації радіаційних відходів атомних електростанцій, безпечної експлуатації останніх. Країна відчуває постійний дефіцит непід-йомних для її бюджету коштів для забезпечення розв'язання зга­даних проблем. Наведені об'єктивні фактори часто сполучаються із неприпустимим зниженням організованості, виконавської дис­ципліни щодо дотримання техніки безпеки, вимогливості у цих питаннях, а також із нецільовим використанням, а нерідко й при­власненням керівниками підприємств коштів, виділених з держав­ного та місцевих бюджетів для забезпечення безпечних умов праці, передусім у вугільній промисловості.

Склалося та стало традиційним становище, коли заходи щодо запобігання фактам злочинної необережності, передусім заходи загальносоціального рівня, за своїм масштабом та якістю явно не відповідають розповсюдженню цих фактів та вкрай тяжким їх наслідкам, насамперед людським втратам. Стосовно цієї небезпеч-

657