Глава 8

прогностичне значущих ознак поведінки, стосунків у мікросередо-вищі, за місцем роботи, навчання, індивідуальних характеро­логічних рис тощо слід додати спеціально визначені діяльнісні прояви, що зумовлюються за участю саме аномалій психіки, кількісну міру їх прогностичного значення тощо. Методика прогнозування вчинення злочину особою з аномалією психіки та планування запобіжних заходів, включаючи лікувально-профілактичні, може бути побудована за аналогією з методиками, що створені й успішно випробувані стосовно інших категорій пра­вопорушників¹.

Слід підкреслити, що прогностичному оцінюванню мають бути піддані саме діяльнісні прояви особи, а не інші ознаки, які визна­чаються шляхом розумових аналітичних процедур та припущень. Через це не можна погодитися з думкою про те, що прогнозування поведінки осіб з психічними аномаліями має ґрунтуватися на аналізі особистісних особливостей та в першу чергу мотивів по­ведінки². Судження про особливості особистості мають, як прави­ло, суб'єктивний характер і далеко не завжди можуть бути підтверджені об'єктивною інформацією про їх прояви зовні та зу-мовлення останніх саме цими особливостями. Що ж до мотивів поведінки, то іноді навіть при закінченні розслідування криміна­льної справи про злочин важко зробити об'єктивно обґрунтований висновок про дійсні мотиви останнього, не кажучи вже про дозло-чинну кримінологічну мотивацію та ще й особи з аномаліями психіки. Вимога щодо необхідності обґрунтування прогнозу вчи­нення злочину та наступної за ним індивідуально-запобіжної ро­боти об'єктивними діяннями особи особливо набула значення після прийняття Конституції України та передбачення у ній мож­ливості обмеження права людини на вільний розвиток, про що йшлося вище. Допускаючи таке обмеження, слід чітко розуміти, що воно може мати місце лише у разі, коли «вільний розвиток осо­би» спричинює реальне порушення прав і свобод інших людей. Лише реальні такі порушення особи можуть створити підстави

¹ ЗакалюкА. П. Пропюзированис й иредуиреждеиие индивидуального прєступного поведе- иия. - С. 155-164.

² АнтоиянЮ. М., Бородин С. В. Престушгость й психические аномалии. — С. 170.

652

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

для застосування до неї обмежень, з якими пов'язане здійснення стосовно неї індивідуально-профілактичних заходів з метою за­побігання іншим правопорушеням, насамперед вчиненню зло­чинів.

Серед індивідуально-запобіжних заходів, що мають бути за участю лікаря-психіатра сплановані і здійснені стосовно особи з аномалією психіки межового характеру, від якої цілком ймовірно прогнозується вчинення злочину, потрібно назвати такі, що спря­мовані на моральну «відбудову» і поновлення соціально-трудової прилаштованості, педагогічного та психологічного виправлення, заміщення антигромадських занять і відносин суспільне прийня­тими. Вирішення на індивідуальному рівні проблеми соціальної адаптації, поновлення самореалізації, морального і психологічного відновлення осіб з аномаліями психіки потребує її організаційно­го та матеріального забезпечення, державного програмування та планування. Такого ж програмно-планового організаційного підходу потребує здійснення лікувально-профілактичної компен­сації, психіатричної корекції, реабілітації зазначених осіб. Вони не орієнтовані на заходи примусу, ізоляції, обмеження волі, а мають бути спрямовані на психічне і соціальне відновлення (ре­абілітацію). Низку особливостей має спеціальна психолого-психіатрична профілактика стосовно неповнолітніх з психічними розладами межового стану¹.

Здійснення запобіжного впливу стосовно окремої особи з роз­ладом психіки, що вчинила суспільне небезпечне діяння, залежить значною мірою від застосування судом до зазначеної особи приму­сових заходів медичного характеру та примусового лікування. Після введення Кримінальним кодексом України 2001 р. норми Щодо обмеженої осудності розширилася практика судів стосовно застосування зазначених заходів. Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 3 червня 2005 р. «Про практику засто­сування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» звернув увагу судів на те, що метою за­стосування названих заходів є, поряд з вилікуванням та поліпшен-

¹ Детальніше: Селецкий А. Й., Тарарухин С. А. Несовершеннолетнио с отклоняющимся пове-денисм. - С. 197-200.

653