- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 8
розладами, зокрема з аномаліями психіки межового характеру, які не виключають осудності і притягнення до кримінальної відповідальності, в Україні відсутня. Ця діяльність на початку 80-х рр. минулого століття почала налагоджуватися. Розроблялися та реалізовувалися наукові обґрунтування, опрацьовувалися засади відомчого та міжвідомчого ЇЇ нормативно-правового регулювання, системної організації у профілактичній службі МВС та у психоневрологічних диспансерах (ПНД), методичного забезпечення, зокрема щодо індивідуального прогнозування вчинення злочину зазначеними особами, планування відповідних запобіжних заходів. В окремих регіонах, насамперед у м. Києві, створювалася система організованого здійснення спільних заходів (міліції і психоневрологічних диспансерів) профілактичного і допоміжно-лікувального, корекційного характеру.
Проте із ліквідацією профілактичної служби в МВС ця діяльність в СРСР була фактично припинена, а в Україні після отримання державного суверенітету — не відновлена. Головною перепоною у її відновленні, як і системної організації роботи щодо індивідуального запобігання злочинам загалом, стала відсутність до цього часу ЇЇ законодавчого регулювання. Остання, в свою чергу, стала наслідком сумнівного трактування окремими народними депутатами визначених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина як таких, що виключають можливість вести індивідуальну діяльність щодо запобігання вчиненню ними правопорушень, в тому числі злочинів. На цій підставі гальмується законодавче визначення обов'язку її проведення, зокрема доопрацювання та прийняття Закону «Про запобігання злочинності». У главі 8 Книги 1 Курсу доведено, що Конституція України (ст. 23) передбачає можливість обмеження права на вільний розвиток особистості у разі, якщо останній порушує права і свободи інших людей. Серед форм обмеження права на вільний розвиток особи поряд із заходами відповідальності (кримінальної або адміністративної) за порушення прав і свобод інших людей немає підстав виключати і засоби індивідуального запобігання цим порушенням. Необхідність останнього має визначатися прогнозом індивідуальної антигромадської і злочинної поведінки, що ґрунтується лише на конкретних діяльнісних проявах особи. Тут не
650
Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності
може бути суб'єктивного оцінювання та припущень щодо майбутніх вчинків.
Але поки що питання про прийняття Закону «Про запобігання злочинності» не вирішене, хоча у Заходах на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів № 1761 від 20 грудня 2006 р., передбачено розроблення відповідного законопроекту. За цих умов законодавче регулювання індивідуально-запобіжної діяльність органів міліції обмежено її загальним визначенням у Законі України «Про міліцію». Відомчий акт — Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України, затверджене наказом МВС України від 20 грудня 2003 р. (№ 1212), — серед основних завдань цієї служби визначає проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до вчинення правопорушень, вказує, що дільничний інспектор міліції у межах своєї компетенції здійснює профілактичну роботу з певними категоріями осіб, відносить до останніх і психічно хворих, які є суспільне небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я. Проте спеціальні заходи профілактичної роботи стосовно цієї категорії осіб з урахуванням їх психічного стану, в тому числі що мають здійснюватися разом з психіатром, не визначені. Психічний стан зазначених осіб визначений недосить чітко, тому що крім психічно хворих, які є суспільне небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в психоневрологічних установах, індивідуально-профілактична робота повинна здійснюватися насамперед з особами, що мають психічні аномалії межового характеру (за психіатричної класифікації вони не є психічно хворими), які вчиняють або мають намір вчинити небезпечні дії стосовно себе або оточення.
Після прийняття Закону України «Про запобігання злочинності», а є сподівання, що це врешті-решт відбудеться, важливо організаційно та методично забезпечити здійснення індивідуально-запобіжної роботи на всіх її стадіях й стосовно осіб, які мають психічні розлади межового характеру, як і щодо інших категорій °сіб, поведінка яких свідчить про ймовірність вчинення злочину. Особливо важливим і водночас складним є прогнозування вчинення злочину особами з розладами психіки. До звичайного кола
651
