Глава 8

розладами, зокрема з аномаліями психіки межового характеру, які не виключають осудності і притягнення до кримінальної відповідальності, в Україні відсутня. Ця діяльність на початку 80-х рр. минулого століття почала налагоджуватися. Розробляли­ся та реалізовувалися наукові обґрунтування, опрацьовувалися за­сади відомчого та міжвідомчого ЇЇ нормативно-правового регулю­вання, системної організації у профілактичній службі МВС та у психоневрологічних диспансерах (ПНД), методичного забезпе­чення, зокрема щодо індивідуального прогнозування вчинення злочину зазначеними особами, планування відповідних за­побіжних заходів. В окремих регіонах, насамперед у м. Києві, ство­рювалася система організованого здійснення спільних заходів (міліції і психоневрологічних диспансерів) профілактичного і до­поміжно-лікувального, корекційного характеру.

Проте із ліквідацією профілактичної служби в МВС ця діяль­ність в СРСР була фактично припинена, а в Україні після отри­мання державного суверенітету — не відновлена. Головною пере­поною у її відновленні, як і системної організації роботи щодо індивідуального запобігання злочинам загалом, стала відсутність до цього часу ЇЇ законодавчого регулювання. Остання, в свою чер­гу, стала наслідком сумнівного трактування окремими народними депутатами визначених Конституцією України прав і свобод лю­дини і громадянина як таких, що виключають можливість вести індивідуальну діяльність щодо запобігання вчиненню ними пра­вопорушень, в тому числі злочинів. На цій підставі гальмується законодавче визначення обов'язку її проведення, зокрема доопра­цювання та прийняття Закону «Про запобігання злочинності». У главі 8 Книги 1 Курсу доведено, що Конституція України (ст. 23) передбачає можливість обмеження права на вільний розвиток особистості у разі, якщо останній порушує права і свободи інших людей. Серед форм обмеження права на вільний розвиток особи поряд із заходами відповідальності (кримінальної або адміністра­тивної) за порушення прав і свобод інших людей немає підстав виключати і засоби індивідуального запобігання цим порушен­ням. Необхідність останнього має визначатися прогнозом індивідуальної антигромадської і злочинної поведінки, що ґрун­тується лише на конкретних діяльнісних проявах особи. Тут не

650

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

може бути суб'єктивного оцінювання та припущень щодо май­бутніх вчинків.

Але поки що питання про прийняття Закону «Про запобігання злочинності» не вирішене, хоча у Заходах на виконання Комплекс­ної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., за­твердженої Постановою Кабінету Міністрів № 1761 від 20 грудня 2006 р., передбачено розроблення відповідного законопроекту. За цих умов законодавче регулювання індивідуально-запобіжної діяльність органів міліції обмежено її загальним визначенням у За­коні України «Про міліцію». Відомчий акт — Положення про служ­бу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України, затвер­джене наказом МВС України від 20 грудня 2003 р. (№ 1212), — се­ред основних завдань цієї служби визначає проведення індивіду­ально-профілактичної роботи з особами, схильними до вчинення правопорушень, вказує, що дільничний інспектор міліції у межах своєї компетенції здійснює профілактичну роботу з певними кате­горіями осіб, відносить до останніх і психічно хворих, які є суспільне небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я. Проте спеціальні заходи профілактич­ної роботи стосовно цієї категорії осіб з урахуванням їх психічного стану, в тому числі що мають здійснюватися разом з психіатром, не визначені. Психічний стан зазначених осіб визначений недосить чітко, тому що крім психічно хворих, які є суспільне небезпечними і перебувають на спеціальному обліку в психоневрологічних уста­новах, індивідуально-профілактична робота повинна здійснювати­ся насамперед з особами, що мають психічні аномалії межового характеру (за психіатричної класифікації вони не є психічно хворими), які вчиняють або мають намір вчинити небезпечні дії стосовно себе або оточення.

Після прийняття Закону України «Про запобігання злочин­ності», а є сподівання, що це врешті-решт відбудеться, важливо ор­ганізаційно та методично забезпечити здійснення індивідуально-запобіжної роботи на всіх її стадіях й стосовно осіб, які мають психічні розлади межового характеру, як і щодо інших категорій °^сіб, поведінка яких свідчить про ймовірність вчинення злочину. Особливо важливим і водночас складним є прогнозування вчи­нення злочину особами з розладами психіки. До звичайного кола

651