Глава 8

побіжної діяльності установ виконання покарань, у тому числі здійснення в них спеціальних лікувально-коригувальних заходів стосовно засуджених з психічними аномаліями межового характе­ру. Є підстави зробити висновок, що дані кримінологічної характе­ристики злочинів, вчинених особами з психічними аномаліями, та самих цих осіб, отримані О. О. Ходимчук у сучасний період в Україні, можуть слугувати предметній орієнтації стосовно органі­зації і здійснення запобігання зазначеним злочинам.

Запобігання злочинам, вчинюваним особами, які мають ано­малії психіки, що не виключають осудності, є різновидом за­побіжної діяльності щодо злочинності загалом. Воно підпорядко­ване загальній для всієї запобіжної діяльності меті — усунути (нейтралізувати) причини й умови вчинення злочину. На цей її різновид поширюються всі методологічні настанови, принципи, підстави структуризації запобіжних заходів за рівнями, напрямка­ми, наявністю цільового призначення тощо, що і стосовно за­побігання злочинності загалом (див. главу 8 «Запобігання злочин­ності» Книги 1 Курсу).

Водночас цей різновид діяльності щодо запобігання злочинам має суттєву особливість. Така діяльність здійснюється стосовно осіб з психічними розладами у формі аномалій межового характеру. Останні, як було зазначено, підвищують імовірність і небезпеку вчинення злочину і водночас обмежують здатність осіб усвідомлю­вати характер і значення своїх дій, хоча не виключають їх осудності. Наявність зазначеної патології психічного стану у частини населен­ня створює низку проблем у суспільстві. Ці патології ускладнюють соціальну адаптацію та соціалізацію зазначених осіб та загалом про­цес забезпечення нормальних суспільних відносин і задоволення інтересів суспільства й особи. Вони підвищують імовірність вчи­нення згаданими особами злочинів, тобто зростання загальної кількості останніх, погіршують таким чином кримінологічну ситу­ацію. У разі притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності та засудження за вчинені злочини з визнанням їх обмежено осудни­ми виникають додаткові проблеми щодо забезпечення особливос­тей їх утримання, виправлення, постпенітенціарної адаптації.

Все наведене вимагає підвищеної суспільної уваги до ор~ ганізації діяльності щодо запобігання вчиненню злочинів особа-

640

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

_ми, Щ° мають психічні аномалії, які не виключають осудності, проведення її з урахуванням особливостей їх психічного стану. Останнє зумовлює необхідність доповнення звичайних на­прямків запобіжних заходів (соціально-економічного, правово­го, морально-психологічного, правоохоронного тощо) ще од­ним — психіатричним. Саме доповнення, а не заміни. Цей напря­мок діяльності, крім загальної запобіжної мети щодо усунення (нейтралізації) причин і умов вчинення злочину, має і свою до­даткову мету — запобігти подальшому розвитку та ускладненню психічного розладу особи, насамперед прояву пов'язаних з ним психофізіологічних та психічних якостей індивіда, що підвищу­ють небезпеку останнього у суспільному середовищі, у тому числі ймовірність вчинення суспільне небезпечних діянь. Психіатричний напрямок запобіжної діяльності реалізується у різних формах: надання у загальному порядку психіатричної допомоги особам з розладом психіки; подання рекомендацій та консультацій психіатрів до правоохоронних та інших державних органів щодо врахування психіатричних аспектів у проведенні запобіжної діяльності за іншими (не психіатричними) напрямка­ми; участь психіатрів у доцільних межах у проведенні цієї діяль­ності; здійснення спеціальних індивідуальних коригувальних лікувально-профілактичних заходів щодо осіб, стосовно яких це визнано психіатром необхідним через небезпечний характер їх поведінки.

Загальна схема організації психіатричного напрямку діяль­ності щодо запобігання вчиненню злочинів особами, що мають психічні аномалії, які не виключають осудності, вбачається такою:

1) отримання відомостей про осіб з таким аномаліям у місті, районі, іншому населеному пункті; 2) своєчасне виявлення серед них тих, хто вчиняє або виявляє намір вчинити суспільне небез­печні дії; 3) діагностування психіатром стану та форми психічного Розладу, передусім ознак та властивостей, які зумовлюють небез­печні прояви у поведінці; 4) прогнозування разом з кримінологом (працівником правоохоронної системи, що має кримінологічну підготовку) розвитку небезпечних кримінологічне значущих рис і властивостей, можливого їх впливу на ймовірне вчинення злочи-^НУ; 5) здійснення запобіжно-коригувальних заходів щодо стриму -

'/2 21 7-328 641