Глава 8

ключають осудності, та про характер впливу цієї патології на вчи­нення злочину, наскільки він обмежував здатність особи усвідо­млювати вчинене.

Оцінювання характеру такого впливу патології психіки багато у чому є кримінологічною або кримінолого-психологічною про­блемою. Проте досі в юридичній науці, у тому числі українській, проблема обмеженої осудності розглядалася, як правило, тільки в кримінально-правовому аспекті. Лише в роботах Ю. М. Антоняна та С. В. Бородіна наводилися кримінологічні ознаки психічних розладів, що не виключають, а обмежують осудність. Вважаємо, що визначення ознак юридичного критерію обмеженої осудності має бути доповнено кримінологічною характеристикою впливу, який чинять психічні розлади межового характеру на вчинення зло­чину і тим самим обмежують здатність особи усвідомлювати вчи­нене та керувати своїми діями. Без цього сучасне вирішення про­блеми обмеженої осудності, особливо у практичному застосуванні зазначеного інституту, видається незакінченим. Останнім часом стали з'являтися публікації, де розглядаються окремі питання кримінологічного розуміння стану особи з обмеженою осудністю¹. Але це тільки початок системного кримінологічного дослідження останньої.

Ј> 4. Особливості кримінологічної характеристики та запобігання вчиненню злочинів особами з аномаліями психіки межового характеру У сучасній українській кримінології до останнього часу кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють особи з аномаліями психіки межового характеру, або різновидів цих зло­чинів, а також зазначених осіб, наскільки нам відомо, не наводила­ся. Цю прогалину стосовно насильницьких злочинів проти особи певною мірою зменшило дослідження О. О. Ходимчук². Характе­ризуючи ці злочини, вона насамперед наводить їх структуру, в якій домінують умисні вбивства (48,8 % — тут і далі значення показни­ка наведено у відсотках до вибіркової сукупності, що становила

¹ Див., наприклад: Лень В. В. Психічні аномалії як фактор вчинення суспільне небезпечно­ го діяння // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2005. — №1 (39). — С. 78-83.

² Ходимчук О. О. Вказ. праця. - С. 10-12.

638

Й з

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

150 осіб, стосовно яких судово-психіатрична експертиза в процесі досудового слідства встановила психічні аномалії в межах осуд­ності), статеві злочини (17,8), хуліганство, поєднане з насильст­вом (16,7), умисні тяжкі тілесні ушкодження (16,0). Найбільш розповсюдженими психічними аномаліями у вибірковій сукуп­ності виявилися: хронічний алкоголізм (34,0; розуміється, що ос­танній був констатований як психічна аномалія експертизою. — А. 3.), психопатії (20,7), розумова відсталість — олігофренія (16,0), наркоманія (13,3), органічне ураження головного мозку (11,3). Визначено, що інтенсивність вчинення насильницьких злочинів чоловіками з психічними аномаліями в 12,6 разів перевищує зло­чинну активність жінок з подібними відхиленнями; зазначені зло­чини вчиняють особи переважно у віці від ЗО до 49 років (47,5), їх жертвами стали чоловіки (56,1), жінки (31,7), неповнолітні (12,7; вбачається, що питома вага останніх вираховувалася разом зі ста­тевою ознакою. — А. 3.), серед останніх четверту частину станови­ли малолітні жіночої статі, що є примітним для посягань на них «аномалістів»-чоловіків. Серед місць вчинення досліджених злочинів переважають: квартири (53,0); громадські місця (22,5); вулиці та подвір'я будинків (24,5); а серед показників часу та пори року такі, що характерні для насильницьких злочинів загалом. Дещо підвищеними проти досліджень радянського періоду вияви­лися значення показника вчинення злочинів цієї категорії у групі (45,3), зокрема групою дорослих (40,7). Дещо зменшилося значен­ня показника одноособових злочинів (54,7).

Значення показників кримінологічної характеристики особи злочинців цього виду злочинів здебільшого помітно не відрізня­ються від даних аналогічних досліджень радянського періоду, зок­рема щодо віку, у якому переважає вікова категорія від ЗО до 49 років (47,3), освітнього рівня, що не перевищує рівня загально­освітньої школи (64,0), дещо нижчим стало значення показника неповної середньої освіти (16,7), що відповідає зміні рівня освіти загалом у суспільстві; помітно зросла (майже на 20 %) питома ва­га непрацюючих (82,7), що також відображає складності трудової зайнятості у сучасному українському суспільстві. Привертає ува-^ГУ, Що 48,7 досліджуваних осіб раніше були засуджені, в тому числі *6,7 — двічі. Наведене є ще одним свідченням недосконалості за-

639