Глава 8

ки зумовлення злочинного акту виконує властиву їй детерміную­чу, а у підсистемі спричинення — спричинювальну функцію; місцезнаходження того чи іншого елемента в системі чи підсистемі та функція ланки, до якої він належить, визначають кримінологіч­ну роль цього елемента. Остання, залежно від наведених чинників, може бути: криміногенною (продукування злочинного вчинку та злочинності або безпосереднє сприяння цьому); іншою криміно­логічне значущою (зумовлення функціонування криміногенних чинників без виконання самостійно криміногенної функції); іншою детермінуючою (наявність зв'язку із злочинністю, вчинен­ням злочину, що не має кримінологічної значущості);

2. для виявлення кримінологічної значущості (або відсутності останньої) кожного детермінанта, особливо того, що виконує іншу детермінуючу роль, систему детермінації будь-якого вчинку, включаючи злочинний, потрібно розглядати в широкому ро­ зумінні, тобто не обмежувати її лише безпосереднім зумовленням і регуляцією вчинку, а також включати до неї у певних межах та на певних рівнях: відображення зовнішнього середовища; становлен­ ня характеру особи; формування її особистості та спрямованості останньої, а також обставини реалізації поведінкового (злочинно­ го) акту;

3. потрібно виходити з того, що межові аномалії психіки, як і інші індивідуальні особливості людини, проявляються на різних рівнях системи детермінації вчинення злочину, у різних її ланках, маючи відповідне їм (рівням та ланках) функціональне наванта­ ження та залежну від цього кримінологічну значущість.

Індивідуальні особливості людини, включаючи аномалії психіки, спочатку проявляються в процесі відображення зовніш­нього середовища, тобто на психофізіологічному рівні. Психічні аномалії в цьому процесі зумовлюють часткове викривлення сприйняття й переробки соціальної та іншої зовнішньої інформації, створення мислительних образів, загалом механізму мислення, а також порушення нормального функціонування емоційно-вольової сфери. Детермінація психічних процесів залишається переважно соціальною, але відчуває помітну участь біопсихічних де­термінантів (у тому числі аномалій психіки), які стосовно згада­них викривлень та порушень виконують функцію причин. Проте у

634

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

загальній системі детермінації вчинення злочину ланки, у яких _відбуваються згадані зміни на психофізіологічному рівні, займа-фть початкове місце, їх функціональна роль стосовно поведінко-_вої ланки не є автоматично спричинювальною. Зв'язок між назва­ними біопсихічними детермінантами та вчиненням злочину досить віддалений, переривається багатьма проміжними ланками, _в яких відбувається їх багаторазова та неоднозначна трансфор­мація та опосередкування. Лише на більш високих рівнях де­термінації ці біопсихічні детермінанти, а на той час вже не вони, а їх трансформовані прояви, беруть участь у процесах соціальної де­термінації, наслідком яких є набуття активністю людини суспільно небезпечного змісту, у тому числі за певних умов — зло­чинного. Тому на психофізіологічному рівні немає підстав вбачати у функціях і проявах психічних аномалій власну кримінологічну зна­чущість, їх роль на цьому рівні, згідно з нашою диференціацією та термінологією, — інша детермінуюча.

При переході на психологічній рівень психічні аномалії зумов­люють появу та становлення таких рис характеру, які утрудню­ють зовнішню взаємодію та соціалізацію, ведуть до дезадаптації людини у середовищі, сприяють розвитку зверхності власного «Я». У ланках цього рівня психічні аномалії так само, як і зумовлена ними соціальна дезадаптованість людини, причинне не пов'язані зі вчиненням злочину. Але вони та зумовлені за їх участю характе­рологічні риси показують з ним досить виразну кореляцію, тобто наявність детерміністичного зв'язку. Нерідко ж дезадаптивні ри­си і властивості, що спричинені психічними аномаліями, станов­лять основу розвитку відповідних особистісних властивостей, які сприяють набуттю активністю кримінального характеру та ре­алізації останньої у вигляді вчинення злочину. У цих випадках Дезадаптивні риси і властивості та аномалії психіки, які їх спричи­нили, набувають кримінологічної значущості.

З переходом на особистісний, морально-психологічний рівень межові аномалії, а точніше — дезадаптивні характерологічні риси, Що розвинулися на їх ґрунті, утруднюють та викривляють нор­мальне моральне формування особистості, сприяють появі та роз­витку деформації останньої, становленню антисуспільної спрямо­ваності. Наше дослідження засвідчило, що на цьому рівні психічні

635