§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають

осудності, на механізм вчинення злочину

та їх кримінологічна оцінка

До початку 80-х рр. минулого століття особливості механізму вчинення злочину за наявності психічних аномалій вітчизняними фахівцями не досліджувалися. Лише з початком спільних дослі-

ЄелецкийА. Й., Тарарухин С. А. Нєсовершешюлстние с отклоняющимся поведенисм. — К., ІУ81.

627

Глава 8

джень цієї проблеми кримінологами, психіатрами і психологами, що пов'язані з ім'ям відомого російського кримінолога Ю. М. Ан-тоняна, була розглянута низка аспектів мотивації злочинної по­ведінки осіб із зазначеними патологіями, ситуаційні фактори їх кримінальних проявів, особливості підготовки останніх. Зро­зуміло, що цими питаннями зазначена проблема не охоплюється.

Згадуване у попередньому параграфі наше дослідження вико­нувалося на репрезентативному масиві засуджених за вчинення злочинів, у яких судово-психіатрична експертиза виявила психіч­ні відхилення у межах осудності. Показники впливу останніх на всіх стадіях механізму вчинення злочину порівнювалися з даними контрольної групи та іншими опублікованими у літературі відомо­стями стосовно злочинів, вчинених особами без зазначених ано­малій. Тим самим забезпечувалося виявлення дійсних особливос­тей зазначеного механізму для двох згаданих досліджуваних груп.

Найбільш суттєвим для передзлочинної стадії, яка зазвичай не охоплюється при дослідженні механізму вчинення злочину, ви­явилося створення за наявності психічних аномалій своєрідного патологічного фону, що проявляється здебільшого у властивих цій патології емоційно-вольових реакціях, особливостях мислення та до деякої міри у змінах щодо характерологічної сфери. Названі чинники у цей період помітно впливають на процес формування та реалізації особистісних збудників поведінки. Елементи спрямо­ваності особистості, що мають, як і у психічно здорових, соціальне негативний зміст, піддаються подальшій деформації вже під впли­вом індивідуальних, передусім характерологічних особливостей, проявляються у викривленні життєвих планів, цілей, спрямуван­ня поведінки. Визнання суттєвого значення згаданого пато­логічного фону не змінює загальної тенденції соціальної де­термінації діяльнісної активності, яка є провідною у них, як і У психічно здорових.

На стадії формування мотиву співвідношення основних чин­ників, що впливають на механізм поведінки, суттєво змінюється. Вияв наслідків аномалій психіки майже зрівнюється з впливом елементів антисуспільної спрямованості особистості. Проте це не означає, що аномалії психіки набули якостей мотивів поведінки. Вони надають мотивації вчинків своєрідну особливість, а іноді

628

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

роблять її навіть неясною. Вона частіше всього протікає нібито «прискорено», звернуто, без розсудливого перебору варіантів, бо­ротьби мотивів тощо. Дослідження дало підстави погодиться з тим, що мотивація злочинних дій у психопатичних осіб підкорена загальним закономірностям формування мотивів поведінки, влас­тивим і психічно здоровим. В основі мотивів і тих, і інших лежать однакові потреби. Особи з аномаліями психіки не мають будь-яких криміногенних потреб. Криміногенними є особливості фор­мування мотивів і способи їх реалізації.

Стадія (процес) взаємодії особистості з конкретною життєвою ситуацією у осіб з аномаліями психіки характери­зується насамперед тим, що у ній значно скорочується поши­реність проявів елементів спрямованості особистості (у масиві до 29-34 %). Водночас прояв особливостей психіки, пов'язаних з її аномальністю, зберігає своє високе значення, насамперед емоційно-вольових порушень (60 %), специфічності мислення (42 %), зниження критичних властивостей (52 %), контролю над собою (46 %). У взаємодії з ситуацією знову виходить на перший план вплив психічного фактору, особливостей, що пов'язані з ме­жовими аномаліями. За наявності останніх рідше трапляється об'єктивна оцінка ситуації.

На стадії прийняття і особливо реалізації рішення в осіб з ано­маліями психіки знову значний вплив та поширення набувають прояви антисуспільної спрямованості особистості, домінуючих відносин, уявлень, прагнень. Вияв останніх наближається до зна­чень, які вони мали й на передзлочинній стадії. Умисел на вчинен­ня злочину у більшості обстежених осіб, як з аномаліями, так і без них, був прямим і визначеним. Формувався він в основному без­посередньо перед вчиненням злочину, проте зумовлені ано­маліями психіки риси, особливо підвищена дратівливість та бурх­ливість, сприяли тому, що серед осіб з аномаліями виявилося вдвічі більше тих, у кого умисел формувався раптово, у момент або перед самим вчиненням злочину. Злопам'ятність, мстивість, кон­центрована ворожість позначилися на тому, що у групі «ано-малістів» виявилося у 1,5 рази більше тих, у кого умисел форму­вався задовго до вчинення злочину.

За результатами вивчення механізму вчинення злочину за ано­малій психіки можна зробити такі загальні висновки.

629