Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••

психіки, зумовлення останнього за участю згаданих аномалій та їх кримінологічної оцінки. Про результати таких досліджень іти­меться далі.

Наразі лише зазначимо, що доведена дослідженнями поши­реність психічних аномалій серед осіб, які вчинили злочини, та особливості мотивації, загалом механізму вчинення останніх, і усвідомлення цих дій стали підставами для передбачення особли­востей кримінальна-правової відповідальності та покарання за наявності відхилень психіки, що не виключають осудності, та, зо­крема, для включення до Кримінального кодексу України 2001 р. но­вої норми щодо обмеженої осудності (ст. 20 КК). Згідно з цією нормою обмежена осудність зумовлюється тим, що під час вчинен­ня злочину особа через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. На відміну від стану неосудності (ст. 19 КК), коли особа не могла через хворобливий стан психіки усвідомлюва­ти свої дії (бездіяльність) або керувати ними, за обмеженої осуд­ності нездатність цього усвідомлення або керування є не повною, а проявляється лише певною мірою. Остання зумовлена не психічною хворобою (хворобливим станом), як за неосудності, а психічним розладом, який не виключає осудності, а лише обмежує її. Згадана обмеженість має враховуватися судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів ме­дичного характеру.

Обмежена осудність, як і осудність (неосудність) загалом, визначається за тими самими критеріями — медичним і юридич­ним. За медичним критерієм обмеженої осудності визначається наявність психічного розладу, його різновид та вплив, який влас­тивий йому щодо свідомості, зокрема її здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Юридичний критерій, що здебільшого фактично є юридично-психологічним, зводиться до визначення зменшеної (порівняно з нормою) здатності повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або при збере­женні здатності до усвідомлення) ослабленої здатності керувати ними. Значення обмеженої осудності полягає у тому, що вона має враховуватися судом при призначенні покарання та згідно з ч. 2 ст. 94 КК є підставою застосування примусових заходів медично-

620

Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності

_го характеру. Врахування судом обмеженої осудності значною мірою визначається кримінологічним значенням психічного роз­ладу, ЩО став підставою визнання особи обмежено осудною, на­самперед його впливом на механізм вчинення злочину. Наявність психічного розладу, якому відповідає обмежена осудність, визна­чає комплексна судова психолого-психіатрична експертиза, що призначається за ініціативою слідчого органу, прокурора або суду. Виконання цієї функції, а також запобігання злочинам, що вчиня­ються особами з психічними аномаліями, потребує знання ос­танніх, їх впливу на особистість та поведінку зазначених осіб, в то­му числі злочинну поведінку.

$ 2. Різновиди психічних аномалій,

що не виключають осудності, властиві їм

особливості особистості та поведінки

Відхилення від психічної норми (за умовності самої «норми») мають багато різновидів. Деякі з них можна характеризувати як близькі до норми, її крайні варіанти. Такими, зокрема, прийнято вважати надмірне посилення (виділення) окремих рис характеру (характерологічних особливостей), що отримали назву акценту-ацій, а особи з акцентуаціями — акцентуйованих особистостей (К. Леонгард). Акцентуації не перешкоджають задовільній соціальній адаптації і не вважаються межовими аномаліями.

Психічні аномалії незалежно від різновиду відрізняються дис­гармонією емоційно-вольової сфери, афективною нестійкістю, схильністю до зовні невмотивованої зміни настрою, підвищеною залежністю від зовнішніх впливів. Порушення емоційно-вольової та інтелектуальної сфер особистості по-різному проявляється за­лежно від різновиду аномалії. Для окремих із них характерні за­пальність, гарячковість, неврівноваженість, що проявляються у недружній, ворожій, агресивній поведінці, мотивах помсти, злоб­ності, жорстокості. Названі риси можуть зумовити протиправну поведінку у таких випадках та за таких приводів і мотивів, за яких психічно повноцінна людина чинить правомірно, нормально реа­гуючи на зовнішні подразники.

Класики психіатрії починали класифікацію психічних ано­малій у межах осудності з їх поділу на дві великі групи: неврозів

621