- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 8
частка непсихотичних розладів межового характеру дорівнювала 5,1 %. Зазначимо, що ці дані охоплюють лише тих, хто пройшов психіатричний огляд і що нинішня міжнародна класифікація психічних розладів, у тому числі межового характеру, дещо відрізняється від тої, яка була 20 років тому.
Показники щодо поширення межових психічних аномалій серед різних категорій осіб з протиправною поведінкою публікувалися значно частіше. Проте їх значення суттєво відрізнялися у різні періоди та у різних дослідників, у тому числі залежно від фаху останніх: у психіатрів вони були, як правило, вищі, а у кримінологів — нижчі. У 20-ті рр. минулого століття називалося значення цього показника до 68 % (Є. К. Краснушкін). У 60-х рр. після відновлення кримінологічних досліджень кримінологами спочатку наводилося значення 1-2 %, а згодом воно зросло до 13-18 % і навіть перевищило 40 % (Н. Ф. Кузнєцова, 1977). Ще більш високі значення показника поширення психічних аномалій наводилися щодо підлітків-правопорушників (до 53-76 %), в тому числі в Україні - 24,3 % (А. І. Селецький, 1971).
З початком спільних досліджень кримінологів, психіатрів і психологів з'явилися більш адекватні дані щодо поширення психічних аномалій серед осіб, що вичинили злочини. Вже перше таке дослідження (Антонян Ю. М., Виноградов М. В., Голумб Ц. А., 1976) виявило, що у 68,7 % осудних осіб, які вчинили вбивство, тяжке тілесне ушкодження, зґвалтування і через це проходили судово-психіатричну експертизу, наявні психічні аномалії у межах осудності. Значення цього показника у 20-22 рази перевищило поширеність останніх серед населення регіону. В інших дослідженнях значення показника психічних аномалій було також високим, особливо серед неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності (57-60 %). У чеських кримінологів воно зросло до 90 % серед рецидивістів (Б. Холист, 1980). Згідно з даними МВС СРСР за 1989 р. психічні аномалії мали ЗО % засуджених, що перебували у виправних колоніях, тобто були визнані осудними.
Наше дослідження, що охоплювало регіон м. Києва наприкінці 80-х рр. минулого століття, мало предметом безпосереднього вивчення статистичні дані за 5 років міського психоневрологічного диспансеру (ПНД) стосовно всього населення, висновки судово-
616
Злочини осіб з аномаліями психіки межового характеру, що не виключають осудності
психіатричної експертизи (СПЕК) щодо осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, матеріали психіатричного обстеження осіб, які перебували на профілактичному обліку в міліції. Дослідження дозволило зробити такі висновки щодо поширеності психічних відхилень межового характеру. Серед населення простежується тенденція поступового зростання кількості осіб з такими відхиленнями (до 2 %), що у 4-5 разів перевищувало загальне зростання чисельності населення. Ще більш високими темпами (до десятикратного прискорення) відмічалося зростання значення цього показника серед осіб з протиправною поведінкою. Через зазначену тенденцію поширеність психічних відхилень серед осіб з протиправною поведінкою у декілька разів перевищувала її загалом серед населення. Ще частіше (до 14 %) зазначена психічна неповноцінність констатувалася серед осіб, що вчинили злочини. Але й цей показник, очевидно, є неповним через те, що далеко не всі з них направлялися на СПЕК. Посереднім підтвердженням цього є те, що поширеність психічних аномалій серед ув'язнених в місцях позбавлення волі була у 2,5 рази більшою (досягала 32 %). Серед виявлених аномалій психіки найбільш частими були ті, що сполучалися з алкоголізмом, а також хронічний алкоголізм без сполучення з іншими відхиленнями психіки. Останні через незначне охоплення населення психіатричним обстеженнями виявляли доволі рідко.
Через 15 років по тому дослідження, проведене у наш час О. О. Ходимчук, показало, що поширеність психічних аномалій серед осіб, які вчинили насильницькі злочини, значно збільшилася. На підставі вивчення понад 400 кримінальних справ про згадані злочини, вчинені у 1997-2003 рр. у Київський області, за якими в процесі досудового слідства проводилися судово-психіатрична, судово-психологічна, наркологічна експертизи, було встановлено, Що у 36,9 % проекспертованих (150 осіб) виявлені психічні аномалії в межах осудності, а 25 осіб (6,2 %) визнані неосудними. Серед осіб з межовими аномаліями діагностовані: хронічний алкоголізм — 34 %, психопатія — 20,7 %, розумова відсталість (олігофренія) — 16,0 %, наркоманія — 13,3 %, органічне ураження головного мозку — 11,3 %, статеві розлади — 2,0 %1.
лодимчук О. О. Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобіган-ня: Авторсф. дис.... канд. Іорид. наук. - К., 2005. - С. 4, 10.
617
