Глава 7

^2Ј!їїїїЈ!ЇЇЇГ^^^;^^^;^^ „^^-—--•••-•--••-•-•---•••-••^^

1. З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;

2. З криміногенним впливом кримінального середовища в ус­ тановах позбавлення волі.

Серед умов першої групи назвемо такі:

• значні упущення у вивченні контингенту ув'язнених та ви­ окремленні серед них небезпечних стосовно високої ймовірності вчи­ нення злочинів. До зазначених упущень слід віднести; поверхове вивчення особистої справи та безпосередньо особистості ув'язне­ ного; відсутність інформаційного зв'язку з органом міліції та слідчим підрозділом за місцем притягнення особи, що нині ув'яз­ нена, до кримінальної відповідальності та за місцем проживання останньої; недосконале, неповне використання оперативних мож­ ливостей, інформації довірених осіб з-поміж ув'язнених. Значно перешкоджає отриманню повної та достовірної інформації про ув'язненого нормативне та організаційне невирішення до цього ча­ су питання про ведення інформаційної особистої справи паралель­ но з кримінальною (можливо, як додатка до неї) стосовно особи з моменту притягнення її як обвинуваченого та з продовженням стосовно підсудного, засудженого. Для вивчення ув'язненого та прогнозування його злочинної поведінки не використовуються існуючі методики та рекомендації, у тому числі пристосовані для прогнозу рецидивного злочину, про які йшлося у попередньому параграфі;

• неповне, несвоєчасне, загалом недосконале використання отриманої оперативної інформації, зокрема стосовно ув'язнених з криміногенною мотивацією;

• відсутність надійного перекриття каналів незаконного надхо­ дження до УВП грошей та заборонених предметів, передусім зна­ рядь для насильницьких дій, організації втеч, а також наркотиків, алкогольних напоїв, інформації від кримінальних елементів тощо', несвоєчасне розпізнавання та усунення від служби працівників УВП, що сприяють незаконним надходженням;

— неповне та несвоєчасне реагування на порушення режиму, яких припускаються ув'язнені, а також на факти злісної непокори, використання наркотиків, насильницького мужолозтва, інших зло­ чинів, залишення їх поза обліком;

604

Рецидивна злочинність

технічна недосконалість охоронної сигналізації, іншого охо-

та контролюючого устаткування;

переліміт (утримання понад норму) ув'язнених, незабезпе­чення їх трудової зайнятості, медичного та побутового обслугову­вання, інші негаразди, що викликають гостроконфліктне реагуван­ня в тому числі у кримінальних формах. Серед умов другої групи можна назвати:

• недосконалість оперативної роботи з виявлення, вивчення та нейтралізації кримінальних угруповань у середовищі ув'язнених;

• відсутність або неповнота реагування на інформацію про криміногенні наміри, підготовлювані злочини у середовищі ув'язне-

них;

• відсутність або явна недостатність цілеспрямованих заходів щодо роз'яснення шкідливості та суспільної неприйнятності норм і правил кримінальної субкультури, розкриття цінності та протис­ тавлення їм норм людської моралі та гідності;

• залишення без реагування проявів кримінальної субкультури та «тюремного порядку», що посягають на особистість, принижу­ ють честь і гідність ув'язнених;

• відкритість «довірливих зв'язків» представників адміністра­ ції з кримінальними авторитетами, надання будь-яких переваг ос­ таннім;

• залишення поза увагою та без підтримки ув'язнених, які всу­ переч тиску кримінального оточення не сповідують «тюремних традицій», прагнуть стати на шлях виправлення, покінчити із зло­ чинним минулим.

Наведені положення щодо причин та умов злочинності в уста­новах позбавлення мають бути використані для предметного пла­нування та здійснення діяльності стосовно запобігання ЇЇ проявам. Оскільки, як вже зазначалося, до детермінуючого комплексу зло­чинності в установах позбавлення волі входять детермінанти, що зумовлюють рецидивну злочинність і злочинність загалом, то і си­стема заходів запобігання злочинності в цих установах має вклю­чати запобіжні заходи, спрямовані щодо злочинності загалом та Рецидивної злочинності. Ця діяльність спирається на теоретичну Модель запобігання злочинності загалом, має подібні рівні, мас-, спрямування. Сумнів лише викликає наявність у діяль-

605