Глава 7

Порівняно з особами, що допустили рецидив злочинів після звільнення з УВП, ті, які вчинили злочини під час перебування в цих установах, відрізняються і деякими соціально-демографічни­ми ознаками: серед них ще більше осіб чоловічої статі (до 96 %)_] віком до ЗО років, із середньою та неповною середньою освітою, відсутністю професійної або іншої службової кваліфікації, таких, у яких попередня судимість була за корисливі, корисливо-насиль­ницькі злочини, хуліганство, зґвалтування.

Наведені характеристики злочинів в установах позбавлення волі та особистості ув'язнених, які їх вчинили, значною мірою до­помагають визначити причини й умови цієї злочинності. При цьо­му слід нагадати, що злочинність ув'язнених є підсистемою реци­дивної злочинності, а остання — підсистемою ще ширшої системи злочинності загалом. Цим пояснюється те, що до причинно-де-термінаційного комплексу злочинності ув'язнених входять прямо або опосередковано, у тому числі, можливо, у дещо перетвореному опредмеченому вигляді, причини і умови рецидивної злочинності і злочинності загалом, зокрема соціальні передумови останньої. Тому соціально-економічні, соціокультурні, правові, організаційні, морально-психологічні негаразди та невирішені проблеми суспільства, які виконують роль соціальних передумов злочин­ності, виконують ту саму роль і в системі детермінації злочинів, що вчиняються в установах позбавлення волі.

Про детермінаційні комплекси злочинності загалом та реци­дивної злочинності йшлося у попередніх частинах Курсу. Тут же необхідно визначити причини й умови, які є специфічними для злочинності ув'язнених в установах позбавлення волі. Така не­обхідність серед інших мотивів зумовлена потребою визначити конкретні об'єкти для зосередження заходів впливу, що спеціально спрямовуються на запобігання саме злочинності ув'язнених.

Згідно з нашою концепцією, що ґрунтується на теорії причин­ності та викладена у теоретичній частині Курсу (глави 5 та 6 Кни­ги 1), безпосередньою причиною злочинів загалом і зокрема зло­чинів ув'язнених є певні негативні морально-психологічні якості та властивості особистості осіб, які вчиняють злочини. Ці ознаки особистості визначають суспільне неприйнятну її спрямованість,

602

що належить, як правило, до суспільне небезпечного типу та його кримінального різновиду. Факт вчинення ув'язненим злочину в установі позбавлення волі свідчить, що він не виправився, його особистість не перейшла до різновиду посткримінальної, а навпа­ки, належачи, як і раніше, до суспільне небезпечного типу, набула нового його різновиду — поглиблено кримінального. Є багато емпіричних свідчень того, що особистість такої особи набула низки додаткових негативних рис, які підвищили її суспільну небезпечність та кримінальний потенціал і стали безпосередньою причиною вчинення нового злочину. Зумовлювальна специфіка особистості, що спричинила цей злочин, полягає не лише у підви­щеній її небезпечності та кримінальній «зарядженості», а й у ви­сокій піддатливості, конформності стосовно криміногенних умов, які існують в установах позбавлення волі, насамперед впливу йо­го найбільш небезпечного кримінального оточення. Можна навіть стверджувати, що у взаємодії з останнім зумовлюються криміно­генна мотивація та намір вчинити злочин. Особистість того, хто його вчиняє, зберігаючи свою спричинювальну функцію стосовно останнього, у її реалізації багато в чому підпорядковується умовам кримінального середовища установи позбавлення волі.

На зумовлення злочину в установах позбавлення волі, крім кримінального середовища, впливають й інші умови. Серед них багато умов, які зумовлюють злочинність загалом і рецидивну зло­чинність. Про них ішлося вище. Зокрема, злочинності ув'язнених сприяють такі умови рецидивної злочинності загалом, як недоско­налість законодавства, недоліки у реагуванні на злочини, слідчої та судової практики, у діяльності системи виконання покарань. Про них ішлося у попередніх параграфах цієї глави. Низка зазна­чених там недоліків діяльності установ виконання покарань набу­ває стосовно злочинів, вчинюваних ув'язненими у цих установах, більш зумовлювального значення, ніж загалом щодо рецидивної злочинності. Є потреба виокремити та розглянути ті умови, які сприяють саме злочинам ув'язнених, тобто належать до безпосе­редньо зумовлювального комплексу цих злочинних проявів. Останні прийнято поділяти на групи залежно від джерела, з яким Пов'язане їх походження. За цією ознакою виокремимо умови, що ^п°в'язані:

603