Глава 7 ; ?

рівня; 5) органи та організації, переважно державні, що організо­вують процес соціальної адаптації; 6) органи міліції, інші органи державної влади, що здійснюють контроль за трудовим, житло­вим, іншим побутовим влаштуванням звільнених, поведінкою ос­танніх, ведуть їх облік та повинні вести запобіжну протирецидив-ну роботу з ними, насамперед індивідуальну, а стосовно визначе­них законом категорій цих осіб — адміністративний нагляд.

Кожний з названих суб'єктів процесу соціальної адаптації, включаючи самих звільнених, повинен проявляти потрібну ак­тивність, а державні та недержавні установи, органи та організації здійснювати згідно зі своєю компетенцією цілеспрямовані заходи щодо запобігання рецидивній злочинності. Ці заходи переважно є загальними, тобто здійснюють вплив стосовно усієї маси звільне­них в межах різного масштабу: всієї країни, певного регіону, адміністративно-територіальної одиниці, окремого підприємства, установи, організації, населеного пункту. Водночас значна частина заходів соціальної адаптації, ресоціалізації, особливо безпосеред­нього запобігання злочинному прояву, здійснюється на індивіду­альному рівні, тобто стосовно окремого звільненого.

З огляду на складність, багатогранність, поліваріантність про­цесу соціальної адаптації, участь у ньому значної кількості суб'єктів різного правового статусу, компетенції, можливостей, міри обов'язковості для них цієї діяльності, а також зважаючи на* потреби значного фінансового, матеріального, правового, інфор­маційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення, цей про­цес має бути програмою на державному рівні. Вище згадувалося про те, що Кабінет Міністрів ЗО серпня 2004 р. затвердив програму соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004-2006 рр. Вказувалося також на те, що низка заходів, передба­чених Програмою, та особливо їх виконання мали здебільшого формальний характер та не дали конкретних результатів у справі докорінного поліпшення трудового, побутового та іншого соціаль­ного пристосування осіб, звільнених з УВП. З огляду на це та бе­ручи до уваги, що строки виконання Програми закінчилися, є по­треба у прийнятті нової Програми. У ній на підставі глибокого аналізу, у тому числі результатів сучасних наукових криміно­логічних досліджень, мають бути визначені предметні завдання

590

Рецидивна злочинність

щодо розв'язання проблем соціальної адаптації та конкретні захо­ди стосовно їх здіснення, організаційного, інформаційного, ре­сурсного та іншого забезпечення тощо. Затвердженню Програми має передувати прийняття Верховною Радою України в новій ре­дакції Закону «Про соціальну адаптацію та ресоціалізацію осіб, звільнених з установ виконання покарання», в якому повинні бу­ти більш предметне законодавче визначені правові засади цієї діяльності, повноваження, права, правові засоби та обов'язки усіх суб'єктів її реалізації, включаючи самих звільнених, механізми ви­конання окремих повноважень та контролю за їх здійсненням і ре­зультатами.

При розробленні проектів Закону та Програми та при їх ре­алізації потрібно передбачити конкретні заходи та засоби щодо усунення недоліків у функціонуванні основних ланок процесу соціальної адаптації. Прийнятий 1 грудня 2005 р. Закон, згідно з яким з метою соціальної адаптації звільнених з УВП осіб внесені зміни до низки законодавчих актів¹, не передбачає правових форм і засобів вирішення деяких основоположних питань адаптаційно­го процесу. Це стосується передусім сприяння звільненим в ор­ганізованому отриманні роботи, наприклад через створення спеціальних державних підприємств (на зразок відомих з історії «роботних домів»), квотування, бронювання робочих місць на підприємствах різних форм власності, стимулювання з цією ме­тою певним чином суб'єктів підприємницької діяльності недер­жавних форм власності. Зазначеним законом замість визначення конкретних обов'язків у цьому відношенні місцевих державних адміністрацій внесені доповнення до Закону про них (п. 17 ст. 25)² декларативного загального змісту, згідно з яким останні забезпечу­ють «здійснення заходів щодо соціальної адаптації» відповідних осіб. Надання житлової площі у спеціальних гуртожитках, які ма­ють бути створені для звільнених осіб, що не мають житла, постав­лено у залежність від «порядку, що визначається відповідними ор-

Закон України № 3167-ІУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що-^до соціальної адаптації осіб які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлен­ня волі на певний строк» від 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 4)06. - №І2. _ Ст. 104.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації» з наступними змінами та доповнен­нями // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

591