Глава 7

слідства, принаймні з моменту пред'явлення обвинувачення. Усі заперечення щодо суперечності вимогам Конституції України діяльності зі збору інформації про особу мають бути спростовані на підставі аргументів, викладених у § 2 «Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні» глави 8 Книги 1 Курсу;

• забезпечення на більш широкій інформаційній основі та за відповідного кадрового ресурсу диференціації та раціоналізації виправно-виховного та відновлювального процесу в усіх видах по­ карань, особливо в'язничних;

• зведення до вкрай обмеженого мінімуму та з обов'язковим дотриманням прав і свобод людини, її честі і гідності застосування екзекуційних заходів; останні, як і інші засоби відповідальності, засуджений повинен мати право оскаржити, в тому числі за допо­ могою свого представника, статус та порядок залучення якого ма­ ють бути визначені у законодавстві;

• розширення та зміцнення матеріальної бази, передусім жит­ лових та виробничих приміщень УВП, лікарень для засуджених та слідчих ізоляторів, приведення їх у відповідність з елементарними санітарно-побутовими та медичними нормами; розглянути мож­ ливість запровадження медичного та побутового обслуговування ув'язнених на загальних засадах, що визначені для населення, в то­ му числі на платній основі;

• відновити та розширити до потрібних обсягів мережу загаль­ ноосвітніх та професійних навчальних закладів в установах вико­ нання покарання у вигляді позбавлення волі; забезпечити набуття засудженими трудової спеціальності (професії) в разі її відсут­ ності та їх розподілу за видами робіт на основі методів про­ фесійного відбору, індивідуальної психофізіологічної та психо­ логічної діагностики;

• розробити, прийняти на рівні Кабінету Міністрів та реально забезпечити державну програму трудової зайнятості та трудового перевиховання засуджених, ширше використовувати для цього можливості місцевих органів влади, державного замовлення, підприємницьких структур, недержавних організацій, об'єднань громадян, благодійну та донорську допомогу тощо;

• всіляко розширити участь громадських інституцій, передусім

588

Рецидивна злочинність

спостережних комісій, піклувальник рад при спеціальних вихов­них установах та інших формувань громадянського суспільства, а також місцевих рад у здійсненні громадського контролю та на­данні допомоги в діяльності УВП, насамперед у виконанні функцій соціально-культурного та морально-психологічного від­новлення та трудового виховання; паралельно оновити склад спо­стережних комісій і піклувальних рад за рахунок представників громадських об'єднань, правозахисних організацій, підприємців, що займаються благодійництвом, тощо;

— більш предметне визначити правові підстави та процесуаль­ний порядок, включаючи участь спостережних комісій, здійснення умовно-дострокового звільнення, передбачити підвищену відповідальність певних службових осіб за помилки у його засто­суванні, пов'язані з порушенням (недотриманням) правових норм, підстав і порядку УДЗ.

Виконання згаданих спеціально-кримінологічних заходів щодо реформування та удосконалення діяльності системи виконання покарань з метою запобігання рецидивній злочинності потребує відповідного фінансового, переважно бюджетного забезпечення. Проблема останнього, враховуючи її загальносуспільне значення, має бути розв'язана на рівні Верховної Ради України та Кабінету Міністрів.

Окремий дуже важливий напрямок здійснення спеціально-кримінологічних заходів загального рівня щодо запобігання ре­цидивній злочинності становить постпенітенціарна соціальна адаптація та поновлення соціального статусу (ресоціалізація) осіб, що звільнені з місць позбавлення волі. Як було зазначено в попередньому параграфі, проблема соціальної адаптації та ре-соціалізації дуже складна, багатогранна, її розв'язання залежить від значної кількості чинників. У її реалізації повинні брати участь Декілька основних суб'єктів: 1) установи виконання покарання; 2) особи, що звільнені з цих установ; 3) мікросередовище зазначе­них осіб, у тому числі сім'я, найближче оточення, групи звичайно­го спілкування; 4) підприємства, установи, організації, в тому числі спеціалізовані, де звільнені мають отримати місце для праці, ^а нерідко й побутового влаштування; навчальні заклади, де непо­внолітні повинні продовжити навчання до загальнообов'язкового

589