Глава 7

обставиною, що безумовно обтяжує покарання, поставити останнє у залежність від тяжкості рецидивного злочину, відповідної міри суспільної небезпечності злочинця-рецидивіста, його визначаль­ної ролі у механізмі повторної злочинної діяльності тощо. Вва­жається за доцільне звузити коло норм, що передбачають застосу­вання позбавлення волі, знизити його максимальні строки, скоро­тити інтервали між верхньою та нижньою межами строків цього виду покарання, розглянути інші пропозиції, спрямовані на гу­манізацію системи покарання, надання йому переважно не караль­ного, а соціально-коригувального та морально-відновлювального характеру, більшої участі у цьому процесі самого засудженого, ак­тивної перебудови його свідомості.

При висвітленні матеріалів попереднього та на початку цього параграфа названо низку пропозицій щодо удосконалення, а фак­тично перебудови на новій гуманістичні основі кримінально-процесуального законодавства України, передусім щодо норм, які регулюють досудове слідство. Немає потреби їх повторення. Вва­жаємо за необхідне лише наголосити на особливій важливості та­ких позицій: стосовно більш уважного, обґрунтованого, за участю сторін та прискіпливо контрольованого судом обрання запобіжно­го заходу, звуження застосування таким заходом арешту, забезпе­чення при цьому та загалом на досудовому слідстві прав і свобод людини і громадянина, реальної рівності та змагальності сторін. Наведені та інші пропоновані корективи кримінально-процесу­ального законодавства та практики його застосування спряли б усвідомленню злочинцем доведеності вини, справедливості обви­нувального висновку і вироку, а тим самим скороченню можли­вості рецидиву. Незважаючи на порівняно недавнє прийняття Кримінально-виконавчого кодексу України, він також потребує подальшого удосконалення у напрямках визначення правового статусу засудженого, оптимального збереження за ним прав і сво­бод людини і громадянина, визначених Конституцією України та міжнародними правовими актами, реального гарантування цих прав у діяльності системи виконання покарань, її гуманізації; підкорення переважно соціальне- та морально-відновлювальним функціям, виправленню суспільне неприйнятної спрямованості особистості засудженого.

586

Рецидивна злочинність

У попередньому параграфі досить детально висвітлені не­доліки слідчої, судової та пенітенціарної практики щодо застосу­вання кримінального, кримінально-процесуального та криміналь­но-виконавчого законодавства, які виконують роль умов, що спри­яють рецидиву злочинів. Усунення цих недоліків, удосконалення відповідної практики на цивілізаційних, демократичних, соціаль­но-моральних засадах є важливим напрямком спеціально-кримінологічних заходів загального рівня щодо запобігання ре­цидивної злочинності. У всіх ланках цієї практики, починаючи від затримання як підозрюваного і закінчуючи перебуванням як ув'яз­неного в установі виконання покарання, особа, що вчинила злочин або підозрюється (обвинувачується) у ньому, повинна постійно відчувати високу, що перевищує її особисту, правову, моральну, за­гальну культуру державного органу (установи), його працівників, у віданні яких він перебуває. Він має пересвідчитися у їх бажанні допомогти йому позбутися негативних рис і звичок, проявити («пробудити») позитивні культурно-моральні якості, поступово піднятися у цьому відношенні і на цьому ґрунті переконатися у згубності та безперспективності вчинків, які є суспільне небезпеч­ними, власної шкоди від них. Відчути можливість і перспек­тивність соціально-правового та морального відновлення як по­вноправного і повноцінного члена суспільства.

Наступним напрямком спеціально-кримінологічних заходів загального рівня щодо запобігання рецидивній злочинності є ре­формування та удосконалення системи виконання покарань. На­самперед має бути змінена головна спрямованість цієї системи з репресивної та екзекуційної на соціально-відновлювальну, пере­дусім у напрямку загальної, правової і моральної культури. Відповідно до цього має бути змінений статус, уклад, зміст діяль­ності установ виконання покарань, розширені її позав'язничні форми, а в'язничні зведені до виключних, суворо регламентованих Щодо застосування. Реформування має відбутися у напрямках Усунення недоліків, визначених у попередньому параграфі, зокре­ма Щодо:

~ налагодження вивчення осіб (особливостей їх особистості, поведінки), що надходять до системи виконання покарань, поши­рення такого вивчення у визначених формах на стадію досудового

587