Глава 7 '•

штабу, класифікації запобіжних заходів, у тому числі їх поділу за цільовим призначенням на цільові (спеціально-кримінологічні) та загальносоціальні, ранні та безпосередньо запобіжні тощо, які ви­значені стосовно діяльності щодо запобігання злочинності зага­лом, зберігають своє методологічне значення та поширюються і на діяльність щодо запобігання рецидивної злочинності. Це сто­сується, наприклад, загальносоціальних суспільних заходів соціально-економічного, політичного, правового, соціокультурно-го, морально-психологічного, управлінського спрямування, які, побічно впливаючи на усунення (нейтралізацію) соціальних пере­думов злочинності, впливають і на ті з них, які стосуються реци­дивної злочинності. Запобіжний вплив щодо останньої прямо чи опосередковано справляють спеціально-кримінологічні заходи за­побігання злочинності в цілому. Зокрема, на загальному їх рівні до них належать: судово-правова реформа, що супроводжується роз­витком та удосконаленням законодавства, судової системи, відправлення правосуддя; реформа досудового слідства, яка повинна спрямовуватися на усунення репресивних засад та обви­нувального ухилу, забезпечення прав і свобод людини і громадя­нина, рівності, демократизму, неухильного дотримання закон­ності, справедливості, запровадження змагальності сторін тощо; законодавче визначення правових і організаційних засад діяль­ності щодо запобігання злочинності тощо. Ці та інші спеціально-кримінологічні заходи загального рівня щодо злочинності зага­лом, безумовно, мають сприяти й удосконаленню запобіжної діяльності стосовно рецидивної злочинності. І на індивідуально­му рівні спеціально-кримінологічних заходів визначені методичні та організаційні засади запобігання вчиненню злочину окремою особою в принципі здатні використовуватися і в індивідуально-запобіжній роботі з раніше засудженим, передусім тим, з боку якого високоймовірним є вчинення рецидивного злочину. Наве­дене не виключає певної специфіки щодо раніше засуджених, пов'язаної з особливостями постпенітенціарних умов та статусу звільнених з УВП, насамперед тих, що підлягають адміністратив­ному нагляду.

З огляду на наведене у подальшому висвітлюватиметься лише та частина діяльності щодо запобігання рецидивній злочинності,

584

Рецидивна злочинність

яка стосується запобіжного впливу на причини й умови, що є спе­цифічними саме для рецидиву злочинів.

Перш за все необхідно підкреслити важливість діяльності, що має проводитися на всіх рівнях та в усіх ланках запобігання реци­дивній злочинності, із виправлення суспільна неприйнятних дефор­мацій, нашарувань, прогалин особистості осіб, які вчинили злочин, •це розкаялися в ньому, зберігають суспільну небезпечність та наміри продовжувати злочинну діяльність. Цей напрямок за­побігання рецидиву злочинів є вирішальним, оскільки спрямо­вується на їх безпосередні причини. Йому в кінцевому рахунку мають бути підпорядковані й інші напрямки запобіжної протире-цидивної діяльності, що спрямовуються на умови, які сприяють рецидиву злочинів, в першу чергу формуванню і реалізації тих елементів особистості раніше засуджених, які визначають її по­глиблену суспільне неприйнятну спрямованість та підвищену суспільну небезпечність.

Запобіжний вплив щодо умов, які є специфічними стосовно сприяння вчиненню саме рецидивних злочинів, здійснюється на різних рівнях і напрямках їх запобігання. Так, серед заходів за-гальносоціального (не цільового) спрямування, що опосередко­вано впливають й на запобігання рецидиву злочинів, зокрема на усунення умов, які йому сприяють, можна назвати додаткове створення робочих місць, розширення соціального житлового будівництва за рахунок держави, надання адресної допомоги нуж­денним сім'ям у забезпеченні елементарних потреб побутового влаштування, підвищення правової освіти та культури, формуван­ня морально-психологічних якостей, несумісних з неповагою до людини, насильством, злочинною субкультурою тощо.

Важливе місце у запобіганні рецидивним злочинам належить спеціально-кримінологічним заходам протирецидивної спрямо­ваності. Серед таких заходів правового характеру назвемо Удосконалення законодавства, насамперед кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого. У Кри­мінальному кодексі України слід розширити засади гуманізації та Диференціації системи покарань, у тому числі їх альтернативні евязничні види; відмовитися від однозначного визначення по-торного та нового вчинення злочину кваліфікуючою ознакою та

585