Глава 1

соціокультурного та морального змісту. Через свою природну за­критість («чужа сім'я — темрява») сфера сімейно-побутових відносин порівняно з іншими суспільними сферами значно менше соціалізована та придатна для соціального контролю. З цієї та інших причин сімейно-побутовий конфлікт часто є результатом зіткнення різних рівнів та змісту соціалізації, соціальних орієн­тирів, соціальних статусів та ролей його учасників, передусім жінок. Зокрема, між ролями, що досягнуті ними у престижних суспільних сферах (економіка, культура, освіта, наука, політика, громадська діяльність), та тими, які зберігаються в архаїчних відносинах сім'ї, родинного розподілу ролей.

По-третє, провідні сфери нинішнього українського суспільст­ва, передусім основної діяльності (виробничої, службової, освітянської, наукової та інше), соціального забезпечення, насам­перед оплати праці та утримання пенсіонерів, а також політики, правопорядку і правоохорони, з низки причин, у першу чергу че­рез некомпетентне та підкорене задоволенню особистих інтересів управління суспільними справами, характеризуються тривалим нерозв'язанням багатьох життєво важливих проблем, не­стабільністю, соціально-психологічною напругою, яка помно­жується та загострюється через фактичну неможливість її пони­ження у цивілізованих, демократичних, правомірних формах. За цих умов «зняття напруги», яке нерідко супроводжується викори­станням, до того ж черезмірним, алкогольних засобів, переносить­ся в сім'ю, на ближче оточення, у побутове середовище. І тут «пси­хологічна пружина», яка у згаданих сферах тиснула на особу і яку вона вимушена була терпіти під загрозою вкрай небажаних та бо­лючих наслідків виявлення невдоволення, у сімейно-побутовій сфері швидко, з помноженню інерцією та емоційною енергією роз­прямляється, передаючи свій тиск і розрядку на близьких, здебільшого безголосих і підкорених членів сім'ї. Тому, очевидно, не позбавлені сенсу твердження про те, що основним засобом за­побігання сімейно-побутовим конфліктам та насильницьким зло­чинам є наведення нормального, цивілізованого порядку в інших сферах суспільної життєдіяльності.

По-четверте, при проявах насильства у сфері сімейно-побуто­вих відносин частіше, гостріше та менш стримано, ніж в інших

60

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

сферах, проявлялися характерні загалом для насильницьких пра­вопорушень індивідуальні психофізіологічні, психічні та мораль­но-психологічні особливості осіб, що вчиняли злочини. Пере­важна більшість із них (71,2 %) зазнавали агресії в дитинстві та формувалися за стереотипом силового розв'язання проблем. Май­же у половини винуватців зазначених злочинів (48,5 %) була ви­явлена психічна аномалія. Серед безпосередніх мотивів злочину переважали прагнення винуватця затвердити свій авторитет у сім'ї (46,3 %), панування у ній (40,4 %), неможливість повноцінно виконувати свою роль у сім'ї (31,6 %), виплеск на потерпілого зло­би, що виникла через невдачі, кризи особистого, сімейного життя (53,7 %) тощо. Кожний шостий злочин (16,9 %) було вчинено сто­совно особи, яка перебувала у безпорадному стані. Серед по­терпілих — 18 % осіб пенсійного віку, 10,1 % — неповнолітні, більше половини яких (53,3 %) — малолітнії.

За якісною інтерпретацією причинно-наслідкових зв'язків на­сильницькі злочини у сфері сімейно-побутових відносин можна диференціювати як результат:

1) тривалого конфлікту між його сторонами, спричиненого: а) незадоволенням важливих життєвих потреб; б) зіткненням різноякісних соціальних орієнтирів, статусів і ролей, здобутих в інших суспільних сферах, і тих, що мають місце у сімейно-побу­ товій сфері; в) психологічною напругою, зумовленою невдоволен­ ням і тиском, отримуваними ініціатором конфлікту у сферах ос­ новної суспільної діяльності та загалом через невпорядкованість відносин у сучасному суспільстві;

2. ситуації, зумовленої та нерідко спровокованої конфліктною поведінкою потерпілого;

3. аморального способу життя однієї або обох сторін конф­ лікту;

4. емоційно-імпульсивного реагування насильницьким спосо­ бом особи з агресивними властивостями на ситуацію, яка не дава­ ла для цього підстав¹.

Дослідження особистості осіб, які вчинили насильницькі зло­чини у сфері сімейно-побутових відносин, свідчать, що серед ос-

запропонованій диференціації частково використані висновки Л. В. Крижної.

61