Глава 7

13,5 %, умисних тяжких тілесних ушкоджень — на 7,2 %, незакон­ного поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими ре­човинами — на 11,3 %, ДТП зі смертельними наслідками — на 28,8 %.

Порівняємо тепер тенденцію рецидивної злочинності з ди­намікою злочинності загалом. Зростання рівня останньої, як і кількості осіб, що вчинили злочини, відбувалося до 1995 р. (показ­ники зростання порівняно з 1992 р. становили відповідно 33,6 % та 64,2 %). Потім аж до 2002 р. включно злочинність щороку скорочу­валася, через що в 2002 році її приріст порівняно з 1992 р. змінився скороченням — на 6,2 %, а стосовно осіб, що вчинили злочини, — до 30,4 %. У 2003 р. злочинність проти 2002 р. зросла на 23,5 %, а кількість осіб, що вчинили злочини, скоротилася на 3,9 %. У 2004 р. злочинність загалом скоротилася проти 2003 р. на 6,5 %, а рецидив­на — на 4,3 /6; кількість осіб, виявлених за вчинення всіх зло­чинів, — на 3,9 %, а рецидивних — на 7,7 %. У 2005 р. проти попе­реднього року кількість усіх зареєстрованих злочинів зменшилася на 6,6 %, а рецидивних — на 12,0 %, число осіб, що їх вчинили, відповідно на 9 % та 8,5 %. У 2006 р. темп скорочення рецидивної злочинності став помітно меншим, ніж злочинності загалом (9,0 % проти 13,3 %). Так само і кількість осіб, що вчинили всі злочини, за­галом скоротилася на 9,6 %, а рецидивних тільки на 4,6 %. З наве­дених даних можна зробити висновок про те, що рецидивна зло­чинність має, крім спільних із злочинністю загалом, свої специфічні чинники та тенденції. Через це вона не завжди повторювала тен­денцію злочинності загалом, в окремі періоди (1995-1998 рр.) зрос­тала на фоні скорочення останньої, а в інші (2004-2005 рр.) зміню­валася у тому ж напрямку, проте різними темпами.

Кримінологічну характеристику рецидивної злочинності поч­немо з рецидивних злочинів. Кожний різновид злочинності має свої особливості, які визначаються не лише кількісними показни­ками, прийнятими для вимірювання злочинності загалом. Уявлен­ня про ці особливості суттєво доповнює кримінологічна характе­ристика злочинів цього різновиду. Особливості злочинності та її різновидів з часом змінюються. Деякі втрачають свою особливу визначеність, інші, навпаки, заново або більш виразно проявля­ються. Через це розрізняють особливості, що проявляються трива-

528

Рецидивна злочинність

лий час і набувають якості закономірностей, та такі, що характерні лише для певного періоду.

В Україні кримінологічна характеристика та особливості реци­дивної злочинності вивчалися у різні періоди, у тому числі: колекти­вами під керівництвом П. П. Михайленка (1964-1965 рр.), А. М. Но-сенка (1972-1975 рр.), а також А. Ф. Зелінським (1979-1980 рр.), В. П. Філоновим (1996-1997 рр.), І. М. Даньшиним (2000-2001 рр.), автором цього Курсу (1984-1986 та 2003-2004 рр.). Тому є мож­ливість визначити кримінологічні закономірності рецидивної зло­чинності, які діють тривалий час та зберігають своє значення донині, а також ті, що проявилися лише тепер.

Серед кримінологічних особливостей рецидивної злочинності, визначених дослідниками під керівництвом П. П. Михайленка, що зберігають своє значення як закономірності до сьогодні, назвемо такі:

• найбільша рецидивонебезпечність крадіжок, особливо квар­ тирних, а також певною мірою — грабежів;

• висока рецидивонебезпечність раннього віку початку зло­ чинної діяльності, особливо до 18 років та значною мірою — до 25 років;

• значна питома вага (майже половина) серед рецидивних зло­ чинів припадає на вчинені особами після умовно-дострокового звільнення;

• переважання серед тих, що вчинили рецидивні злочини, осіб, які не зайняті суспільне корисною працею (за сучасних умов ця особливість отримала дещо інший контекст);

• вчинення значної частини нових злочинів невдовзі після звільнення з установ позбавлення волі (через півроку, рік-два);

• основний приріст (до 50 %) рецидиву злочинів за рахунок раніше засуджених один раз.

До закономірностей рецидивної злочинності можемо віднести такі її особливості, визначені А. Ф. Зелінським наприкінці 70-х рр. минулого століття¹:

~ корислива спрямованість першого злочину визначає ана­логічну спрямованість й нових злочинів;

У^ті далі не повторюються особливості, що були визначені до цього автора.

529