Глава 6

з покаранням позитивний запобіжний вплив¹. Цю думку неодно­разово висловлювали й науковці. Міжнародні документи, зокрема: Конвенція ООН про права дитини (1989), Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо не­повнолітніх (1985), Рекомендації Ради Європи з проблем суспільної реакції на злочинність серед неповнолітніх (1987) та щодо нових способів роботи з неповнолітніми правопорушниками і ролі правосуддя у справах неповнолітніх (2003) та інші — орієнтують на те, щоб система правосуддя та виконання покарань спрямовувалися стосовно виховного впливу на підлітка-правопо-рушника, враховували його особистість, пов'язаність її змісту з соціальними умовами формування, в жодному разі не піддавали його жорстоким, нелюдським, принижуючим гідність заходам².

Детальний аналіз кримінального законодавства постсоціа-лістичних країн та інших держав Європи, порівняно з Криміналь­ним кодексом України стосовно кримінальної відповідальності не­повнолітніх, засвідчує існування підстав та потреб удосконалення відповідних норм українського законодавства³. Про необхідність удосконалення судової практики його застосування щодо непо­внолітніх, зокрема у врахуванні їх особистісних вікових особливо­стей, впливу на них оточення, передусім дорослих, а також інших соціальних умов ішлося і в узагальненні, здійсненому Судовою па­латою у кримінальних справах Верховного Суду України⁴. Верхов­ний Суд України протягом 2004 р. двічі звертався до практики судів та приймав постанови щодо розгляду справ про втягнення не­повнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність (№ 2 від 27 лютого) та про злочини неповнолітніх (№ 5 від 16 квітня). У 2005 р. спільними зусиллями фахівців — науковців і практиків — розроблений проект «Концепції створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні», яка ставить питання про розробку і запровадження за сучасних умов нової прогресивної системи став-

¹ МачужакЯ. В. Узагальнення судової практики про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну та іншу протиправну діяльність / Ювенальна юстиція і Ювенальні суди в українському судочинстві: Посібник для тренерів. — К.: ЮНІСЕФ, 2003. — С. 8.

² Хавронтк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи. - С. 421.

³ Там само. - С. 422-433.

⁴ Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність: ЬПрДакоп 1. гасІа.§оуиа/с§і-Ьіп/]а\У5/таіп.с§і.

512

Злочинність неповнолітніх

дення держави, суспільства до дітей, що схибили у своїй поведінці щодо закону та моральних норм. У центрі цієї системи як її ключо­ва мета ставиться соціальна реабілітація таких дітей, що має здійснюватися через підвищення рівня правового захисту непо­внолітніх, запобігання і зменшення їх злочинності, підвищення відповідальності держави і суспільства за створення належних умов для зростання і розвитку підростаючого покоління. Провідною ідеєю ювенальної юстиції щодо судочинства визнається підпорядкування останнього забезпеченню соціалізації дітей і підлітків, що потрапили в орбіту його дії, виховного впливу на них у напрямку прищеплення їм законослухняності та загалом громадянських якостей членів суспільства. На ювенальну юстицію покладаються функції: 1) забезпечення судового захисту непо­внолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого, зменшення розміру покарання з огляду на неповноліття, надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами; 2) відновлення порушених прав і свобод жертви злочину або потерпілого від пра­вопорушення, усвідомлення правопорушником суспільної шкоди від його поведінки, необхідності відповідати за неї та відшкодувати завдану шкоду, досягнення порозуміння між сторонами конфлікту, гострої ситуації, судового протистояння; 3) реабілітація непо­внолітнього, що постраждав від жорстокого поводження, недбало­го ставлення осіб, які мають піклуватися про нього, або правопо­рушника, який поряд з покаранням повинен бути повернутий до нормального соціального статусу та життєдіяльності.

Важливішим елементом Концепції є положення про створення інституту пробації для неповнолітніх. Елементи цього інституту вже запроваджуються в Україні, про що докладніше йтиметься у наступній главі. Тепер передбачається, що орган пробації на підставі детального досудового вивчення особи неповнолітнього, умов його формування, обставин, що сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення, буде подавати суду рекомендації що­до оптимального реагування стосовно останнього, способу вихов­ного і профілактичного впливу на винного, запобігання з йогс бо­ку повторному правопорушенню, а також сприятиме наступній соціальній адаптації та реінтеграції неповнолітнього. Реалізація Концепції, очевидно, може позитивно вплинути на зміну ставлен-

17 7-328 513