Глава 6

змістовного дозвілля, необхідні (психологічні, педагогічні, ме­дичні, юридичні) консультації, з'ясовуються та здійснюються за­ходи щодо подальшого їх повернення до сім'ї або іншого влашту­вання, направлення до відповідної спеціальної установи. З підлітками у притулку має проводитися профілактично-виховна, правоосвітня, культурно-просвітницька робота. У цій роботі адміністрація притулку повинна сполучати загальнопрофілак-тичні та індивідуально-запобіжні заходи.

Деякі загальнопрофілактичні функції спеціального запобіган­ня злочинності неповнолітніх має виконувати кримінальна міліція у справах неповнолітніх (КМН) органів внутрішніх справ, а саме: виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень особами, які не досягли повноліття; вжиття за­ходів до усунення цих чинників; внесення підприємствам, устано­вам та організаціям подань щодо необхідності проведення такої за­побіжної роботи; участь у правовому вихованні. Оскільки здійснення більшості функцій КМН пов'язано із індивідуальними формами і засобами роботи, виконання цих функцій буде розгля­нуто далі у комплексі питань індивідуального рівня спеціально-кримінологічного запобігання злочинності неповнолітніх.

Згадані органи і служби у справах неповнолітніх, а також низка центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ і організацій мають обов'язком проведення значного обсягу загальнопрофілактичної роботи у напрямку спеціального запобігання злочинності непо­внолітніх. Водночас результати їх діяльності щодо усунення її причин і умов, як було зазначено, не дають підстав для задоволен­ня. Дослідники, які останнім часом спеціально вивчали діяльність зазначених установ та організацій (Т. Л. Кальченко, 2004; Я. М. Квітка, 2002; та інші), а також власні дослідження автора Курсу визначили такі напрямки її удосконалення:

— усунення недоліків чинного правового регулювання за­побіжної діяльності, передусім несистематизованості правових норм, здіснення яких має профілактичне значення; встановлення певних меж втручання апарату управління в діяльність безпосе­редніх виконавців профілактичної функції, надання останнім більшої можливості для оптимальної творчості;

502

Злочинність неповнолітніх

• розширення діяльності з правового виховання неповнолітніх у різноманітних, більш прийнятних для них формах;

• підтримка і розвиток у службах і установах діяльності щодо виховання і перевиховання неповнолітніх, стимулювання цього напрямку роботи різними засобами, включаючи додаткові штатні можливості, матеріальне заохочення, службове зростання кадрів; більш повне та досконале організаційно-методичне та інфор­ маційне забезпечення цієї діяльності і загалом роботи спеціальних служб і установ;

• забезпечення більш повного та своєчасного виявлення без­ притульних дітей і підлітків, важких сімей; спеціальне наукове вивчення причин швидкого залишення безпритульними при­ тулків та інших спеціальних установ, розроблення відповідних ре­ комендацій щодо виправлення такого становища. Важливу роль у цьому має відіграти виконання заходів, передбачених постановою Верховної Ради України № 2796-IV від 6 вересня 2005 р. за резуль­ татами слухання питання «Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища». Постановою передбачено низ­ ку заходів щодо запобігання останньої, розроблення та прийняття окремої загальнодержавної програми, виділення для її реалізації спеціальних асигнувань, створення достатніх організаційних та фінансових умов для підтримки усиновлення, встановлення опіки і піклування, створення фонду соціального житла для підлітків- сиріт, дітей, що втратили житло через недбалість та згубність по­ ведінки батьків. Постановою Кабінету Міністрів рекомендовано надати Міністерству у справах сім'ї, молоді та спорту статусу і по­ вноважень спеціально уповноваженого органу з координації, за­ безпечення реалізації та здійснення контролю щодо становища дітей в Україні, передусім у подоланні та профілактиці дитячої безпритульності та бездоглядності. На виконання постанови Вер­ ховної Ради Кабінет Міністрів України розпорядженням № 503-р. ^ВІД 7 грудня 2005 р. схвалив Концепцію Державної програми подо­ лання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рр. Справа тепер за виконанням намічених заходів та всіляким, пере- ДУсім організаційним та фінансовим, забезпеченням їх здійснення;

• експериментальне введення та випробування у службі непо­ внолітніх за досвідом західних країн інституту «сімейного інспек-

тора-порадника» (на зразок сімейного лікаря) для проведення контрольно-роз'яснювальної та консультативно-допоміжної робо­ти у закріплених важких сім'ях з неповнолітніми, що не отриму­ють належного виховання та підтримки;

• посилення контролю та вимогливості до керівників навчаль­ них закладів, трудових колективів, де не ведеться належна про­ філактично-виховна робота з неповнолітніми, а також стосовно усунення причин і умов, які сприяють вчиненню ними правопору­ шень;

• розробка і здійснення правових, організаційно-управлінсь­ ких, інформаційних, науково-методичних, контрольних та інших заходів щодо забезпечення реальної взаємодії між окремими суб'єктами загальнопрофілактичної запобіжної діяльності; відсут­ ність або недосконалість цієї взаємодії є одним із найбільш впли­ вових чинників недостатньо результативної роботи спеціальних органів і служб у справах неповнолітніх;

• збільшення та регулярне надання фінансової підтримки, пе­ редусім бюджетної, названим органам і службам, на значну неста­ чу якої вказувалося у попередньому параграфі.

Другим рівнем за масштабом спеціально-кримінологічного запобігання злочинності, зокрема злочинним проявам непо­внолітніх, є індивідуально-запобіжний. Індивідуальний рівень цього різновиду запобіжної діяльності полягає у тому, що вона здійснюється стосовно причин і умов індивідуального злочинного прояву. Індивідуальний масштаб цієї діяльності забезпечується тим, що об'єктом її впливу є конкретний неповнолітній, його осо­бистість, індивідуальні умови її формування та поведінки підлітка.

У главі 8 Книги 1 Курсу «Запобігання злочинності» зазначало­ся, що індивідуальне кримінологічне запобігання, залежно від ета­пу, стану сформованості і ступеня реалізації причин злочинного прояву та сприяючих йому умов, а саме: 1) до формування мотиву злочинного прояву і наміру його вчинити; 2) після його сформова­ності, але до початку реалізації; 3) після початку останньої — розрізняється за формами, методами, засобами запобіжної діяль­ності та поділяється відповідно на напрямки, що іменуються термінами: 1) профілактика; 2) відвернення; 3) припинення зло-

504

Злочинність неповнолітніх

чинного прояву. Останні три напрямки є складовими діяльності щодо індивідуального запобігання злочинності.

Все викладене повною мірою стосується індивідуального рівня ("масштабу) запобігання злочинності неповнолітніх.

Особливе значення у комплексі індивідуальної діяльності має індивідуальна профілактика вчинення злочинів неповнолітніми, її значення визначається насамперед найбільш доцільним момен­том (періодом) здійснення — до формування криміногенного мо­тиву і наміру вчинити конкретний злочин. Цим зумовлюється і друга її відмінність — відносна масовість осіб, зокрема непо­внолітніх, щодо яких індивідуальна профілактика може бути потрібною. Широке коло, різноманітність таких осіб, передусім різна міра сформованості у них антисуспільної спрямованості та криміногенної мотивації, необхідність застосування залежних від цього різних форм і заходів індивідуальної профілактики подаль­шого їх небажаного формування та реалізації — все це потребує більш досконалого (передусім організаційного та методичного) упорядкування цього напрямку індивідуально-запобіжної діяль­ності.

У цьому розумінні індивідуальна профілактика злочинів непо­внолітніх, як і інших категорій злочинів, поділяється на шість складових стадій:

• виявлення осіб, стосовно яких має місце профілактичний інтерес, тобто щодо яких застосування профілактичних заходів може бути потрібним;

• вивчення цих осіб, їх особистості, поведінки, оточення з ме­ тою виявлення ознак та умов формування антисуспільної спрямо­ ваності, криміногенної мотивації, а тим самим — потреб профілак­ тики процесів їх формування;

• прогнозування ймовірності злочинного вчинку та, за підтвер­ дження прогнозу, прийняття рішення про необхідність здійснення індивідуальних заходів профілактики такого вчинку;

• планування запобіжних заходів згідно з прогнозом;

• здійснення профілактичних заходів, тобто власне профілак­ тика у вузькому її розумінні;

— оцінка результативності здійсненої запобіжної діяльності, Можливості її припинення або необхідності продовження.

505