Глава 1

Запобіганню фактам насильницької сваволі та загалом пору­шенням конституційних прав громадян, передусім в установах ви­конання покарань, а загалом і в інших місцях, де вони перебувають у зв'язку з провадженням стосовно них дізнання та досудового слідства, може сприяти реалізація в Україні Факультативного про­токолу до Конвенції О ОН проти тортур та інших жорстоких, не­людських або таких, що принижують людську гідність, видів пово­дження та покарання. Протокол має на меті створення системи та механізмів контролю за установами відбування покарань, а також глобальної системи регулярних їх відвідувань, що дозволить своєчасно виявляти зазначені факти порушень. Факультативний протокол прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 2002 р., Верховною Радою України ратифіковано 21 липня 2006 р.¹ Справа тепер за реалізацією передбачених у ньому положень. Важливо підкреслити, що Факультативний протокол, на відміну від нині існуючих міжнародних та національних засобів контролю, що мають головним завданням виявлення вчинених грубих пору­шень прав громадян для відповідного реагування щодо поруш­ників, спрямований на запобігання цим порушенням завдяки своєчасному виявленню умов, які сприяють їх вчиненню. Другою визначальною умовою контрольно-запобіжної діяльності, що пе­редбачена Факультативним протоколом, є її проведення у спів­праці спеціально визначених для цього міжнародних організацій та утворених у державі відповідних інституцій. Передбачається не зовнішня критика першими державних установ за порушення, а спільне вжиття заходів для їх недопущення у співпраці з утворен­нями національними установами, правозахисними та іншими гро­мадськими організаціями². Багато що має вчинити й сама держава, як стосовно утворення згаданих інституцій зі спеціальними повноваженнями, так і щодо створення належних умов для їх роботи, передусім їх фінансового та іншого матеріального забезпе­чення.

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 39. - Ст. 327.

² Факультативний протокол к Конвеиции ООН против пьіток й других жестоких, бесчело- всчньїх или упижающих достоииство видов обращения й наказаний. Руководство по пре- дупреждснию. Мсжамсриканский Институт Прав Человєка. Ассоциация по Предотвраще- нию пмток. — 2004 (пєрев. па рус.). — С. 27-29.

54

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

Ј 5. Особливості кримінологічної характеристики

та запобігання насильницьким злочинам

у сфері сімейно-побутових відносин

Насильницькі злочини цієї групи традиційно виокремлюються за ознакою сфери їх вчинення — сімейно-побутових відносин. Назване виокремлення значною мірою відображає й підґрунтя, на якому вчиняються злочини цієї групи, а саме — сімейно-побутові відносини. В останні роки, особливо після прийняття Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 р., поширилася практика виокремлення злочинів згаданої групи за ознакою місця їх вчинення — в сім'ї. Точне дотримання цієї ознаки може зменшити фактичну кількість злочинів, що вчи­няються між членами сім'ї, за рахунок виключення з неї тих злочинів, які вчиняються поза безпосереднім перебуванням сім'ї, тобто місцем, де проживає сім'я. Названа диференціація, крім то­го, нівелює підґрунтя, на якому вчиняються насильницькі злочи­ни цієї групи, а саме — сімейно-побутові відносини.

За розумінням ознаки «насильство», за якою насильницькі злочини у сфері сімейно-побутових відносин виокремлюються серед інших суспільне небезпечних діянь у зазначеній сфері, так само, як і за підставами їх віднесення до насильницьких, вони не повинні мати будь-якої видової відмінності від родових понять «насильство» та «насильницькі злочини» як такі, що вчиняються із застосуванням насильства. Але іноді навіть до законодавчих актів потрапляє визначення насильства, в якому нечітко пере­дається його предметна сутність та мета застосування. Така вада, на наш погляд, властива поняттю насильства в сім'ї, яке містить­ся у згаданому Законі України «Про попередження насильства в сім'ї». У ньому не вказана ознака предмета насильства — застосу­вання сили, силового впливу (фізичного або психічного), а також мета його використання, що наразі полягає у примушуванні до певної поведінки, способу взаємовідносин у сім'ї. Через відсутність силової ознаки насильства в Законі воно пов'язується не Із способом діяння, а з його спрямуванням, у тому числі, як значиться в Законі, «економічним», що саме по собі, без фізично­го або психічного впливу у досягненні зазначеної мети спряму­вання, не містить навіть натяку на насильство. Насильницький

55