Глава 6 ; ••• '

клубного типу на 5,5 тис., відвідувань театрів — у 3 рази, концерт­них організацій — у 2,5 рази, музеїв — майже вдвоє, кіносеансів — у 60 разів. Введення у дію нових таких закладів зменшилося про­ти 1990 р. більш ніж у ЗО разів (у 1990 р. — на 37,5 тис. місць, у 2004 р. - на 0,9).

У багато разів скорочено випуск дитячої та юнацької літерату­ри, навіть підручників, та організоване забезпечення ними через школу.

Державна влада виявилася неспроможною під тиском комерційних інтересів, у тому числі передусім власних, зберегти великий потенціал культурно-виховної та запобіжної діяльності системи позашкільного виховання, що спричинило культурний занепад, деморалізацію та криміналізацію юнацького мікросере-довища. Навіть підліткові організації на заміну піонерських ство­рюються дуже повільно та не набули масовості. Водночас у середо­вищі проведення вільного часу поширилися факти втягування неповнолітніх в екстремістські релігійні секти, інші організації, що сповідують моральний та правовий нігілізм, вседозволеність, національну, расову і релігійну ворожнечу, силові, напівлегальні та напівкримінальні «команди», «бригади», «боївки». Щороку до кримінальної відповідальності притягається понад 4 тис. осіб за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, що явно не відповідає реальній кількості таких вчинків. Відбувається масова алкоголізація, наркотизація, поширення культу наживи, негідних зразків «масової культури», порнографії, сексуальної «свободи», що незмінне ведуть до зростання зараження на СНІД та венеричні захворювання. За цим показником Україна не випадково посідає одне з провідних місць у світі.

Серед неповнолітніх масово поширені нехтування моральними нормами, зневага до закону. За даними соціологічних досліджень, серед осіб віком до 18 років законослухняність вважають однією з важливих рис людини лише 6,2 % опитаних, кожен п'ятий (21,5 %) взагалі нехтує законом.

Отже, можна зробити загальний висновок: головні ланки форму­вання у дітей і підлітків суспільна прийнятних культурних ціннос­тей, морально-психологічних орієнтирів та норм поведінки за умов сучасної української держави не виконують або далеко не повною

494

Злочинність неповнолітніх

мірою здійснюють цю свою соціальну функцію. Вони фактично відіграють роль умов, що сприяють (принаймні не перешкоджають) формуванню антисуспільної спрямованості особистості підлітків, її суспільне небезпечного різновиду та криміногенній мотивації непо­внолітніх, які на цьому ґрунті вчиняють злочини. Позитивні зрушення після змін влади у 2005 р. та 2006 р. поки що малопомітні.

Ј 3. Запобігання злочинності неповнолітніх

Зміст та завдання діяльності щодо запобігання злочинності не­повнолітніх можна визначити коротко. Вони зводяться до усунен­ня упущень, негараздів, недоліків у вирішенні суспільних проблем та діяльності відповідних державних та недержавних інституцій, про які йшлося у попередньому параграфі і які створюють умови формування в особистості неповнолітнього суспільно нейпринят-ної, антисуспільної спрямованості і навіть криміногенної моти­вації. До сфери згаданої запобіжної діяльності звичайно належить й індивідуальне запобігання, спрямоване щодо конкретних непо­внолітніх з метою упередження зазначених негативних змін їх осо­бистості, перешкоджання її криміногенній орієнтації та мотивації. Визначенню сфери запобіжної діяльності щодо недопущення зло­чинів неповнолітніх та предметних об'єктів її здійснення має сприяти виконання вимоги ст. 433 КПК України, у пунктах 3, 4 та 5 якої передбачено обов'язок органів досудового слідства та суду з'ясувати (а відповідно, визначити у певних процесуальних доку­ментах) характеристику особи неповнолітнього, умови життя та виховання останнього, обставини, що негативно впливали на його виховання. Проте цих настанов не досить для визначення орга­нізації та змісту предметної діяльності щодо запобігання злочин­ності неповнолітніх, її потрібно розглянути за загальною структу­рою та організаційною схемою запобігання злочинності, що викла­дена у Книзі 1 Курсу, зокрема у главі 8.

Насамперед необхідно визначити заходи загальносоціального Призначення, які, як відомо, безпосередньо спрямовуються на вирішення інших суспільних проблем, але побіжно впливають на Усунення (нейтралізацію) дії детермінантів злочинності, пере­дусім її соціальних передумов. Стосовно запобігання злочинності неповнолітніх до заходів загальносоціального призначення, з

495

Глава 6 .-•••-•• •''•?<•-• • •?

огляду на соціальні передумови останньої, які викладені у попе­редньому параграфі, слід віднести:

• підвищення матеріального добробуту сімей, як і населення за­ галом, передусім за рахунок помітного збільшення рівня оплати праці, питомої ваги виплати заробленого; оплата праці з розрахун­ ку на кожного члена сім'ї не може бути нижчою від прожиткового мінімуму (за умови науково обґрунтованого визначення останньо­ го); багатодітні сім'ї, а також обтяжені непрацездатними, людьми похилого віку, інвалідами повинні отримувати соціальну допомогу;

• забезпечення робочими місцями всіх, хто бажає працювати, передусім осіб працездатного віку, а серед них, зокрема, молоді, особливо випускників вищих навчальних закладів усіх рівнів ак­ редитації, закладів професійно-технічної освіти;

• забезпечення потрібної кількості загальноосвітніх шкіл та місць у них, що гарантує повне охоплення підлітків, які потребують навчання, а також розширення матеріально-технічної та культурної бази навчальних закладів згідно з сучасними стандартами та з ура­ хуванням потреб шкільної та позашкільної виховної роботи; перед­ бачення у штатах загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних навчальних закладів посад працівників з виховної роботи;

• відродження у загальноосвітніх школах та навчальних про­ фесійно-технічних закладах навчально-виробничої бази, віднов­ лення виробничого навчання, зв'язку освіти з виробництвом, на­ буття учнями робочих спеціальностей; у кожному випадку мину­ лого відчуження приміщення навчально-виробничого комплексу, передусім з комерційною метою, проведення ретельного, прозоро­ го розслідування правових підстав та сприяння таким фактам з бо­ ку посадових осіб, вжиття заходів щодо притягнення винних до відповідальності та скасування (визнання недійсними) відповід­ них угод і правочинів, повернення приміщень навчально-виробни­ чого призначення навчальним закладам;

• те саме здійснити щодо збільшення кількості та поліпшення умов роботи дошкільних закладів, закладів культури для дітей та юнацтва, відновлення мережі, системи та забезпечення умов роботи позашкільних культурно-виховних структур за місцем проживання;-

• термінове вирішення питання про підвищення рівня оплати праці та забезпечення пристойних умов пенсійного забезпечення

496

Злочинність неповнолітніх

працівників освіти, включаючи дошкільну та позашкільну, зокре­ма до рівня, як мінімум, державних службовців, покінчити з ганеб­ною практикою несвоєчасної виплати зарплати освітянам, перед­бачити надійні засоби упередження такої практики (приміром, у разі затримки, одночасна невиплата зарплати працівникам управ­ління у галузі освіти відповідного районного, міського, обласного рівнів);

— визначення та забезпечення функціонування чіткої системи, програми, відповідальних осіб та засобів дійового контролю за здісненням відповідними державними установами та громадськи­ми об'єднаннями спрямованої діяльності щодо соціально-культур­ного розвитку дітей і юнацтва, формування у них суспільне корис­них морально-етичних цінностей.

Заходи загальносоціального рівня слід визначити вирішальними у справі поліпшення запобігання злочинності неповнолітніх. Без вирішення передбачених питань економічного, соціального, ма­теріально-технічного, культурно-освітнього характеру годі сподіватися на можливість поліпшення запобіжної роботи щодо правопорушень неповнолітніх засобами спеціально-профілактич­ної діяльності. Запропоновані та можливі інші заходи загально-соціального рівня, звичайно, потребують значних державних коштів. Проте вони мають бути відшукані за рахунок скорочення інших витрат, наприклад на утримання органів управління, а та­кож через стимулювання, передусім податкове, та розширення благодійництва, меценатства тощо. Держава, яка дбає про своє майбутнє, про фізичне та моральне здоров'я наступних поколінь, має піти на це, незважаючи на будь-які застереження, знімаючи певні обмеження.

Заходи спеціально-кримінологічного призначення щодо за­побігання злочинності неповнолітніх здійснюються насамперед на загальнодержавному рівні та у напрямку загальної профілак­тики. Вона має спрямовуватися на виявлення причин і умов, що зумовлюють злочини неповнолітніх, і головним чином — на усу­нення дії (впливу) цих чинників, маючи своїм безпосереднім за­вданням запобігання вчиненню зазначених злочинів.

В Україні прийнято багато державних документів спеціально з питань запобігання злочинності та іншим правопорушенням не-

497