Глава 6

і жінок як 15:1. При цьому частка осіб жіночої статі невпинно зро­стає: за п'ять останніх років — на 5 %. Це зростання особливо помітне серед дівчат, що вчинили майнові злочини, передусім крадіжки. Численними стали серед них також насильницькі зло­чини проти особи, побиття, знущання, розбійницькі прояви, зок­рема стосовно одноліток, а також престарілих¹.

Щодо віку досліджуваних осіб серед них частка вікової кате­горії 16-17 років переважає 14-15-річних у співвідношенні 3:1. При цьому, як відмічалося, частка останніх серед усіх непо­внолітніх злочинців має тенденцію до збільшення. Серед засудже­них у 2004 р. вона досягла 29,7 %.

Рівень освіти неповнолітніх злочинців характеризується таки­ми даними. Серед засуджених у 2004 р. особи з професійно-технічною освітою становили лише 2,3 %; з повною загальною середньою —- 12,4 %; з базовою загальною середньою — 59,2 %: по­чатковою загальною — 23,8 %, загалом без освіти — 2 %. Таким чи­ном, понад 80 % засуджених неповнолітніх мали недостатню освіту (базову загальну середню та початкову), що визначає їх низький освітній, а відповідно й культурний рівень.

Для більшості сучасних неповнолітніх, що вчинили злочин, характерне перебування у сім'ях, що не мали мінімального ма­теріального достатку. Значна частина їх виростала і формувалася у неповних сім'ях, переважно без батька, а кожний дванадцятий — без обох батьків, як правило, в умовах нестачі батьківської та ро­динної уваги, підтримки, турботи. За останні 10 років серед непо­внолітніх злочинців у 2,5 рази зросла частка тих, хто залишив батьківську сім'ю, проживав поза нею, «бомжував», перебував у криміногенному середовищі. У батьківських сім'ях та особливо поза ними кожний третій — четвертий майбутній неповнолітній злочинець перебував в алкогольному або наркоманійному середо­вищі. Кількість підлітків, взятих на облік як наркоманів, у 2005 р. досягла 6 тис. осіб.

¹ Цікаві матеріали дослідження та висновки щодо чинників псрсдкриміпальпої поведінки дівчат наведені фахівцями Інституту вивчення проблем злочинності АПрНУ. Див.: Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: Досвід коїікрстіїо-соціологічіюго дослідження / За заг. рсд. В. В. ГоліІІи, В. П. Ємсльяпо-ва.-С. 121-137.

478

Злочинність неповнолітніх

Результатом дії наведених чинників стало значне поширення у сучасній Україні підліткового бродяжництва та дитячої безпри­тульності, які помітно були скорочені у 60-80-х рр. минулого століття. За даними служб у справах неповнолітніх Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, лише впродовж першого півріччя 2005 р. було виявлено 21,7 тис. бездоглядних та безпритульних дітей та підлітків, що опинилися у складних життєвих обставинах. Із них 5,3 тис. влаштовано до притулків для неповнолітніх, 12,4 тис. дітей повернуто у сім'ї, а 3,7 тис. навпаки вилучено з не-благополучних родин. Бродяжництво, жебрацтво дітей весь час зростає, їх міграція набула міждержавного масштабу, стала джере­лом загрозливої криміналізації підліткового середовища, що утво­рилося поза суспільним контролем та впливом. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх, як правило, займається розкрит­тям злочинів, реагуванням на правопорушення підлітків, а на профілактику останніх здебільшого не залишається часу. Не приділяють їй належної систематичної уваги й органи опіки та піклування. Загалом можна констатувати, що Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 рр., затверджена Указом Президента України від 21 грудня 2003 р., як і багато інших його актів тодішнього періоду, залишилася не забезпеченою виконанням. На початку травня 2006 р. Кабінет Міністрів затвер­див нову Програму протидії дитячій бездоглядності та безпри­тульності. Хочеться сподіватися, що її не спіткає доля попередньої програми.

Переважна частина неповнолітніх, що вчинили злочин, відста­вала від своїх однолітків не лише за кількістю повних років шкільного навчання, але ще більше за його якістю. Значна частина їх перестала ходити до школи через закриття малокомплектних шкіл (за останні п'ять років в Україні закрито 663 школи, а кількість учнів скоротилася на 1,2 млн осіб), а також через ма­теріальні нестатки. Вона відстала в оволодінні знаннями і, зреш­тою, не могла самостійно надолужити їх набуття. Перебування у шкільному колективі, спілкування з однокласниками викликало у Цієї частині учнів розумовий та психологічний дискомфорт, який нерідко отримував негативну компенсацію у середовищі подібних собі підлітків поза сім'єю та школою. Для більшості досліджених

479

1Г~