Глава 6

числі неповнолітніх, передусім через значні хиби у реагуванні працівників міліції на повідомлення про вчинені злочини.

Що стосується місця вчинення злочинів неповнолітніми, то дав­но вже відмічено тенденцію його переміщення з вулиць, громадсь­ких установ до приміщень, зокрема до помешкань сім'ї, сусідів, інших осіб, а також до складів, комор, гаражів, будівельних май­данчиків, місць розташування виробництв, навчальних закладів, торгових точок, особливо з продажу алкогольних напоїв. До 80 % злочинів неповнолітніх вчинені неподалік від місця проживання, роботи або навчання. Значну частину, особливо у літній період, становлять злочини, вчинені в місцях відпочинку, «на природі», в курортній місцевості, у приміському транспорті.

Дослідники вказують на деякі особливості злочинів непо­внолітніх щодо часу їх вчинення. Більше половини останніх вчиня­лися у вечірній час (після 22 години), а у зимовий період — після 20 години. Через зменшення кількості неповнолітніх, що працю­ють або навчаються, скоротилася з третини до четвертої частини кількість вчинених ними злочинів у години перебування за місцем роботи або навчання. Розподіл цих злочинів за робочими, вихідними та святковими днями вчинення, за питомою вагою в ос­новному відповідає календарному розподілу таких днів.

Безпосереднім об'єктом злочинного посягання неповнолітнього (особливо корисливого чи насильницького) є члени сім'ї, інші ро­дичі чи особи найближчого оточення. Водночас крадіжки вчиня­ються й щодо майна осіб, які, як правило, не є родичами або близь­кими. Серед потерпілих від злочинів неповнолітніх традиційно переважають також неповнолітні. Однак останнім часом об'єктом групового злочинного посягання підлітків («підліткової зграї») все частіше стають дорослі, у тому числі підприємці, представни­ки бізнесу, інколи правоохоронці — з метою заволодіння зброєю останніх. Одночасно поступово зростає, разом із поширенням на­сильницької та корисливо-насильницької мотивації, кількість зло­чинних проявів, вчинених неповнолітніми із застосуванням зброї, в основному холодної, знарядь катування, залякування, а також технічних засобів.

Значна кількість злочинів вчиняється неповнолітніми, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння або наркотичного збу-

476

Злочинність неповнолітніх

дження. За даними О. Г. Кальмана у такому стані було вчинено до 90 % насильницьких і до 70 % корисливих злочинів. За даними МВС України, у стані алкогольного сп'яніння неповнолітніми було вчинено у 2004 р. 10,3 %, у 2005 р. — 10,8 % усіх злочинів цих осіб.

Майже половину (у 2005 р. — 49,7 %) злочинів неповнолітні вчиняли у складі групи, а крадіжок, грабежів, хуліганств, вимагань та зґвалтувань — до 75-80 %. Однак склад та інші якісні характери­стики злочинних груп неповнолітніх значно відрізняються залеж­но від виду та ситуації вчинення групового злочину. Заздалегідь сплановані злочини, зокрема крадіжки з квартир, товаросховищ, баз, складів, а також розбої, вчинені у зазначених місцях, здійсню­вали, як правло, невеликі групи (до 3 осіб), що зорганізовані та діяли більш-менш тривалий час. Ситуативні групові злочини, які по деяких видах останніх, зокрема зґвалтуваннях, викраденнях ав-томототранспорту, грабежах становлять більше їх половини, а хуліганських проявів — понад 73 %, частіше вчиняли більш чи­сельні групи (до 5-7, а іноді й до 10 і більше осіб) без чіткої попе­редньої організації та тривалої підготовки і згуртування. Останнім часом опубліковані цікаві висновки фахівців у галузі етології та еволюційної психології щодо біологічних та соціальних передумов підліткового гуртування, особливо ситуативного, як прояву генетич­ної програми розвитку загалом зграйних істот, що мотивується, здебільшого підсвідоме, прагненням отримати прихильність та схва­лення подібних істот¹. У складі попередньо організованих груп зрос­ла питома вага неповнолітніх, що раніше притягалися до криміналь­ної відповідальності (до 7-8 %). Рецидивна злочинність серед непо­внолітніх, питома вага якої декілька років тому перевищувала 17 %, у 2004-2005 рр. зменшилася до 11,6 %. Цей показник нижчий, ніж серед дорослих (у 2005 р. — 19,7 %). Проте враховуючи, що питома вага неповнолітніх серед усіх злочинців значно менша (9,6 % у 2005 р.), рівень рецидиву серед них слід визнати високим.

Кримінологічну характеристику особи неповнолітнього зло­чинця почнемо з основних її соціально-демографічних ознак. За ознакою статі ці особи розподіляються у співвідношенні чоловіків

Корсак К. «Альфа-злочипи». Чи можна їм зарадити? // Науковий світ. — 2006. — № 9. — ^. 6—8.

477