- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика у 3 книгах.
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 "
- •Глава 2 '' - ' 1"-і''" "•і"!г' : •' •
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 • -••• •
- •§ 1. Сутність, поняття
- •Глава 3 ч
- •Глава 3 • • -; .......
- •Глава 3 . . .. . .,.,.,,•,• • • • ,,,-,. ... .-•.•••
- •Глава 3 .
- •Глава 3 •:
- •Глава 3 --«-.; ' - •:-.- ;
- •Глава 3 *"" • "'•' '"" "'•''" " ''"' '• '
- •Глава 3 ;, ,
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ' '•' •
- •Глава 4 * •''' і-г-:і--.-!.''-'7 •• •-•••' ..,•'.— ••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ---• ••-'•• • •- • • : ••'• '
- •Глава 4 • .'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 •,,,,•••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1. Види злочинів організованої злочинності національного поширення:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 - .-. -:- •• - --'•••- '•••,-••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ""
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 9
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Удосконалення кримінального, кримінально-процесуально го, адміністративного, цивільного законодавства;
- •Інформаційне забезпечення діяльності правоохоронних та інших органів, що беруть участь у боротьбі з організованою зло чинністю;
- •Заходи протидії різним формам негативного соціально-пси хологічного впливу на суспільство в інтересах організованої зло чинності;
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •6. Інституційне та функціонально-організаційне реформування системи правоохоронних органів, що мають здійснювати запобігання та протидію фактам організованої злочинної діяльності.
- •Глава 4 . • • .'
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 • !
- •Глава 5 / ••••.• • м
- •Глава 5
- •Глава 5 • '""•'• ' • ' '"•''' • • ' -•-•••.- ,.•..-••
- •Глава 5 -' ••
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 '•' '"' •'""'"" ' " '• -':'" ' ••--•-.••• •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Злочинність неповнолітніх
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 •!•'••-•••
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 гг*-!'ї 'гг"!-*':'!1''"',-!*-
- •Глава 6 ; ••• '
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7 Рецидивна злочинність
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •1. Засуджені, що визнали свою вину у вчиненні злочину та:
- •1.1. Розкаялися, у тому числі:
- •1.2. Не розкаялися:
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 -;•; цн-'н',-- • /*
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 '•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 ; ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 4. Особливості злочинності ув'язнених, ,
- •Глава 7 ' '"•
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •З недоліками організаційно-управлінської та оперативної діяльності установ позбавлення волі;
- •З криміногенним впливом кримінального середовища в ус тановах позбавлення волі.
- •Глава 7
- •1. Загальні заходи щодо усунення (нейтралізації) умов, які сприяють злочинності в установах позбавлення волі, в тому числі стосуються:
- •2. Спеціалізовані заходи щодо виявлення та запобігання ускладненню криміногенних ситуацій, в тому числі:
- •Глава 7
- •3. Спеціалізовані заходи щодо протидії кримінальній субкуль-турі, а саме:
- •Глава 7
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8 - .•.•..•и/.-п ••,•/••- - .-- • „ - ••
- •Глава 8
- •§ 3. Вплив психічних аномалій, що не виключають
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9 Злочини, вчинені з необережності
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 -
- •Глава 9
- •§2. Стан необережної злочинності.
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 •і;
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
Глава 1
За результатами дослідження Харківський університет внутрішніх справ виступив з ініціативою про створення мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини в органах міліції. Ця ініціатива була підтримана МВС України, проведена робота з комплектування груп (до їх складу, крім працівників контрольно-наглядових підрозділів МВС—УВС, включені також представники правозахисних організацій, викладачі ВНЗ системи МВС, журналісти), їх навчання, методичного забезпечення. Дійовий імпульс розгортанню практичної діяльності мобільних груп надав тодішній міністр внутрішніх справ Ю. В. Луценко. У липні 2005 р. був виданий наказ МВС України «Про створення постійно діючих мобільних груп з моніторингу дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяльності органів внутрішніх справ». На вирішення цих питань спрямована робота Громадської ради МВС з питань забезпечення прав людини. Відомо, що у багатьох областях мобільні групи розгорнули роботу. Значне місце у ній відводилося проведенню роз'яснювальної роботи серед населення щодо видів та обсягу прав громадян і працівників міліції, виявленню та аналізу чинників порушень прав людини в ОВС. Діяльність мобільних груп координувалася і спрямовувалася безпосередньо Міністерством.
Здійснюються заходи щодо удосконалення обліку порушень та реагування на них, їх аналізу, систематичного відкритого обговорення. І все ж дотримання конституційних прав громадян при виконанні працівниками міліції своїх службових обов'язків залишається гострою проблемою. За фактами порушення цих прав у 2005 р. було заведено 93 кримінальні справи. З них за перевищення влади або службових повноважень — 72, зловживання владою або службовим становищем — 14, катування — 5. На думку багатьох фахівців ці цифри не відображають реальний стан справ. У ряді регіонів у 2006 р. виявлені факти безпідставного обвинувачення та засудження за тяжкі злочини осіб, у том-у числі неповнолітніх, які визнали себе винними під впливом фізичного насильства, залякування, знущань з боку працівників міліції, що проводили дізнання. За свідченням народного депутата України В. Б. Левченко, потрібно визнати, що подібні факти продовжують
52
Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...
мати місце тому, що не працює механізм запобігання таким злочинам1.
Ще гірше становище з дотриманням конституційних прав громадян спостерігається в кримінально-виконавчій системі, передусім в установах позбавлення волі. За свідченням Голови Державного Департаменту України з питань виконання покарань В. Кощинця «чи не найболючішою проблемою на сьогодні є стан дотримання конституційних прав та свобод засуджених і ув'язнених... робота щодо цього йде досить повільно... для виконання цих завдань необхідно виконати величезний обсяг роботи: вирішити питання кадрового забезпечення, забезпечити належні комунальні умови людей, які позбавлені волі, належний рівень медичних послуг, харчування тощо»2. Безперечно, від вирішення цих питань залежить забезпечення достойних умов утримання засуджених, а звідси — й багатьох інших їх природних прав. Водночас складається враження, що головного чинника вирішення проблеми запобігання грубому порушенню прав ув'язнених у вигляді прояву щодо них насильства, жорстокого, принизливого ставлення з боку представників адміністрації УВП, тут названо не було. Таким є звичне психологічне ставлення до ув'язнених, які разом із позбавленням волі нібито втратили свої права, людську гідність і перебувають повністю «у розпорядженні» адміністрації установи, яка вільна чинити з ними на свій розсуд. Факти групового нанесення ув'язненими собі ушкоджень, іноді небезпечних для життя, влаштування масової непокори як форми відчаю від необґрунтованих обмежень, знущань тощо, які мали місце у 2006 р. у низці УВП, показали, що для їх профілактики, недопущення не потрібні були Додаткові матеріальні ресурси, грошові кошти. Потреба була, насамперед, у зміні ставлення до засуджених, елементарній повазі до їх гідності, виключенні будь-якої сваволі. Доки керівний склад Департаменту та установ цього не усвідомить, подібні факти як у ставленні до засуджених, так і щодо реагування на порушення їх прав, продовжуватимуть мати місце.
' Голос України. - № 191. - 2006. - 13 жовт. Юридична газета. - № 6. - 2006. - 6 квіт.
53