Глава 6

охоплені кримінальною реєстрацією, тому що значна частина чин­ників цього виду злочинності формується і проявляється у період розвитку особи до настання віку кримінальної відповідальності.

Згадані застереження мають братися до уваги й при розгляді, аналізі та оцінці показників стану злочинності неповнолітніх. Про сучасний стан останньої свідчить насамперед досить високий її рівень. До 2004 р. щороку в Україні реєструвалося 31-33 тис. зло­чинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю. У 2005 р. їх кількість скоротилася до 26,5 тис., а у 2006 р. — майже до 20 тис. (на 24,9 %). Відповідно скоротилася і кількість неповнолітніх, ви­явлених як таких, що вчинили ці злочини: у 2004 р. до 26,4 тис., у 2005 р. — до 22,7 тис. осіб, а у 2006 р. — навіть до 17 тис. Наведені значення визначають, що питома вага злочинів цього виду та осіб, які їх вчинили, становить відповідно 4,8 % та 7,9 % від загальної кількості злочинів усіх видів, розкритих у той же період, та осіб, що їх вчинили. Порівняно невисока питома вага злочинів та непо­внолітніх, що їх вчинили, не повинна вводити в оману щодо їх по­ширеності. Як правильно вже давно звернув увагу проф. Г. М. Міньковський, показник питомої ваги злочинів неповнолітніх охоплює осіб віком тільки в інтервалі чотирьох років (від 14 до 17 років). Цей віковий інтервал становить лише 0,7 % до вікового проміжку (умовно від 14 до 70 років), в якому загалом вчиняються злочини. Таким чином, незважаючи на порівняно невисоку питому вагу злочинів неповнолітніх, кримінальна активність останніх фак­тично більше ніж у 10 разів перевищує відповідний показник серед всього населення віку кримінальної відповідальності.

Слід відзначити ще одну особливість злочинності непо­внолітніх. Відомо, що показник органів МВС щодо кількості осіб, виявлених за вчинення злочинів, завжди відрізняється від показ­ника судової статистики стосовно кількості осіб, засуджених за їх вчинення, в сторону зменшення останнього. Зрозуміло, що не ко­жен той, хто виявлений за вчинення злочину, надалі отримує обви­нувачення, стає перед судом та засуджується. Але стосовно зло­чинності неповнолітніх розбіжність названих показників є найбільш виразною. Наприклад, у 2005 р. було засуджено 17,6 тис. неповнолітніх, що менше на 5,1 тис. осіб, або майже на одну п'яту частину, ніж було виявлено. Розбіжність названих показників зви-

470

Злочинність неповнолітніх

чайно пояснюється значною кількістю неповнолітніх, яких звільнено від кримінальної відповідальності (протягом останніх років — 16-17 тис. осіб), що і становить відмінність цього виду злочинності. До цього слід додати, що 12,7 тис. засуджених (дані

2005 р.) були звільнені від покарання з випробуванням (72,3 %), а провадження у справі закрито і застосовано примусові заходи ви­ ховного характеру ще до 3,8 тис. осіб¹.

У динаміці злочинності неповнолітніх за провідною тен­денцією можна виокремити декілька періодів. За радянських часів на території України, як і в усій країні, протягом ЗО років до почат­ку 70-х років спостерігалася тенденція поступового зниження її рівня. З 1972 р. розпочалося його зростання, через що у 1992 р. він у 3,5 рази перевищив рівень 1972 р. Зростання рівня злочинності неповнолітніх продовжилося в Україні й у роки незалежності аж до 1996 р. (41 811 злочинів), що перевищувало показник 1992 р. майже на 20 %. Після цього протягом 1997-2002 рр. рівень злочин­ності неповнолітніх поступово знижувався (у 2002 р. — 32 335) і став нижчим, ніж у 1992 р., на 7,3 %. У 2003 р. на фоні зростання загального рівня злочинності на 23,5 % проти попереднього року, що прийнято пов'язувати із заходами керівництва МВС України зі збільшення реєстрації злочинів, рівень злочинності неповнолітніх зріс на 3,6 % і досяг 33 493 злочини. У період 1972-2001 рр. темп зростання рівня злочинності неповнолітніх майже у 3-4 рази пе­ревищив приріст неповнолітнього населення України, що є ще од­ним свідченням зростаючої кримінальної активності останнього. Найбільш високою вона є у віковому інтервалі 16-17 років, хоча за останні роки помітно зростала і серед 14-15-річних. Як було зазначено, у 2004-2006 рр. рівень злочинності неповнолітніх зно­ву знизився (у 2006 р. проти 2005 р. на 24,9 %). Водночас кількість окремих тяжких видів злочинів, вчинених неповнолітніми, у

2006 р. збільшилася проти попереднього року, зокрема: грабежів —

на 2,8 %, розбоїв — на 1,2 %, ДТП зі смертельними наслідками — на 7 7 °/

')' /О.

Структура злочинності неповнолітніх ще за радянських часів характеризувалася своєю неоднорідністю, відмінністю від струк-

' Вісник Верховного Суду України. - 2006. - №6 (70). - С. 39.

471