Глава 5

повнолітніх, які через особливості їх фізіологічного розвитку та несталості психоемоційного стану, несприятливе мікросередови-ще перебувають у зоні ризику посилення наркозалежності та вчи­нення злочинів, пов'язаних з наркотиками.

Окремий різновид індивідуально-профілактичних, у тому числі коригуючих заходів, становить використання лікувально-профілактичних засобів медичних, передусім спеціалізованих наркологічних установ. Ці засоби та форми їх застосування підлягають подальшому удосконаленню. Це проблема більше лікувально-фармацевтична та організаційно-оздоровча. Проте у її розв'язанні зацікавлене широке коло суспільства, небайдуже до поширення наркоманії та наркозлочинності, що прагне практично сприяти їх запобіганню і припиненню. Ефективним з цього погля­ду може стати запровадження спеціального медико-антинарко-манійного патронажу щодо осіб, хворих на наркоманію, які потре­бують через стан здоров'я, наркозалежність та сімейні обставини спеціального догляду, контролю і піклування. Слід мати також на увазі, що одним із чинників вчинення наркозлочину, передбачених Моделлю, є не наркоманійне захворювання, а інша тяжка чи хронічна хвороба (травма), яка через складність або неможливість вилікування психічно пригнічує особу та «штовхає» до вживання наркотиків. Тому потрібно виявляти осіб з наявністю такої вади серед тих, хто має наркоманійну поведінку та схильний до вчинен­ня злочинів, пов'язаних із отриманням чи поширенням нарко­тиків, забезпечити надання їм необхідної лікувальної допомоги у медичних установах відповідного профілю.

Потрібно повернутися до метадону як нібито ефективного засо­бу послаблення наркозалежності, скорочення ін'єкційного спожи­вання наркотиків, в чому вбачається запобіжна роль методону щодо поширення СНІДу. Відомо, що ставлення до використання метадону в Україні різко полярне. Є наркологи високого рівня, зокрема головний нарколог Мініністерства охорони здоров'я (МОЗ) А. Вієвський, та працівники міжнародних фондів, журна­лісти, які наполегливо лобіюють запровадження в Україні метадо-нових програм. Водночас учені спеціалізованого науково-дослід­ного інституту Академії медичних наук України та багато нарко-логів-практиків, спираючись на досвід інших країн та власний

462

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

досвід, не вважають доведеними ефективні якості метадону, фахівці МВС, СБУ категорично заперечують його запровадження як таке, що веде до поширення наркотизму та наркозлочинності, а ще й з огляду на високу вартість метадонових програм, яка через 2-3 роки після їх запровадження та припинення постачання мета­дону з-за кордону ляже важким тягарем на Державний бюджет.

Перший «наступ» лобістів метадонт у 2003-2004 рр. був зупи­нений тодішнім керівництвом МОЗу з огляду на широкі протести фахівців: наркологів, правоохоронців, громадськості. Слід зазна­чити, що прихильники метадонових програм всіляко ухиляються від відкритого їх обговорення, діють в основному у келійний спосіб. У грудні 2006 р. за нового керівництва МОЗу й Уряду та за надактивної підтримки метадону з боку Глобального фонду бо­ротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та українських пред­ставників програми ООН з протидії ВІЛ/СНІДу, не звертаючи уваги на переконливі заперечення профільної наукової установи Інституту неврології, психіатрії і наркології АМН України та інших фахівців, лобістам метадону вдалося отримати наказ МОЗ № 846 щодо запровадження програми метадонової замісної те­рапії. При цьому керівництво МОЗ не зважило на те, що нарко­тизм є не лише медичною проблемою, він завдає шкоди освітньо­му, культурному, виробничому, моральному і загалом соціальному розвитку країни, її правопорядку, частково ускладнює криміноген­ну ситуацію, становить загрозу національній безпеці. Відповідно питання про запровадження поширення наркотику методону мало б розглядатися не на рівні одного МОЗ, а привернути увагу Уряду, РНБОУ, широкої громадськості. Вже після видання наказу МОЗ велика група громадських антинаркоманійних організацій зверну­лася з відкритим листом до перших керівників держави з наполег­ливою вимогою забезпечити широке публічне обговорення мета­донової програми та її скасування. Відгук на лист поки що невідо­мий.

Думається, що в разі продовження методонової програми слід забезпечити «жорсткі» умови її запровадження лише на експери­ментальній основі, через багатостороннє контрольоване випробу­вання протягом декількох років корисних якостей чи негативних наслідків метадону в одному-двох містах з напруженою криміно-

463

Глава 5 ...... ,,<_;

логічною наркоманійною ситуацією. Програми і методики експе­рименту, враховуючи його соціальний характер, мають бути розроблені фахівцями різного профілю, у тому числі за участю кримінологів. Практика і наукова експертиза, у тому числі кримінологічна, стануть надійними критеріями оцінки лікуваль­но-запобіжних властивостей метадону

Слід нагадати, що в низці країн Заходу практикувалися й інші експериментальні антинаркоманійні програми, зокрема щодо ле­гального дозованого забезпечення наркотиками осіб, залежних від них, чим нібито досягалося скорочення антигромадських вчинків і злочинів з метою здобування наркотиків, а також смертність серед цих осіб. Такий експеримент у 1975-1990 рр. проводився в Італії, але був зупинений. Пізніше його розпочали в Іспанії, Швейцарії. В останній країні, зокрема, програма проводиться через громадські центри, вживання наркотиків здійснюється під контролем. Як і в Італії, налагоджений суворий облік смертності серед осіб, що вжи­вають наркотики. Постійно ведеться аналітична робота щодо по­зитивних і негативних наслідків експерименту. У США була дове­дена його низька ефективність. Думається, що в Україні слід було б спрямовано і досконало вивчити досвід зазначених країн щодо цього та інших антинаркотичних експериментів та визначитися стосовно можливої експериментальної їх перевірки в обмеженому регіоні в українських суспільних умовах.

Поряд із профілактичними заходами, як уже зазначачалося, важливе значення, особливо в діяльності правоохоронних органів, має здійснення на індивідуальному (або груповому) рівні заходів відвернення реалізації злочинного наміру вчинити наркозлочин або її припинення у разі, коли вона вже розпочалася. Особливо важливим з цього погляду є виявлення та перекриття джерел отримання наркотиків та психотропних речовин, які стають пред­метом придбання, зберігання, перевезення, пересилання, вживан­ня. Має стати стратегічною вимогою, непорушним правилом правоохоронних органів у кожному випадку виявлення подібного факту наполегливе здійснення заходів пошуку джерела отриман­ня наркотиків, розвідки, збору необхідної інформації, її аналізу, перевірки із застосуванням всіх наявних можливостей. Виявлен­ня джерел та каналів надходження наркотиків має стати основним

464

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

критерієм оцінки діяльності підрозділів БНОН та інших служб і органів, до обов'язку яких належить запобігання та протидія нар­котизму і наркозлочинності. Найбільш ефективними з цього по­гляду є заходи оперативно-розшукового характеру. Вони мають здійснюватися наполегливо, ініціативно, повною мірою щодо ви­користання засобів, передбачених Законом України «Про опера-тивно-розшукову діяльність». Останні насамперед необхідні при отриманні інформації про замислювані, підготовлювані злочини, пов'язані з наркотиками, про організовану злочинну діяльність і корупційні зв'язки у сфері нарКобізнесу, про пов'язаність нар-коділків з представниками влади, правоохоронних органів. У цьо­му напрямку за повнотою та законністю застосування оперативно-розшукових заходів має бути посилений відомчий контроль та прокурорський нагляд. На жаль, на необхідності зосередження уваги правоохоронних органів саме на виявленні та перекритті джерел постачання наркотиків та спрямуванні їх діяльності безпо­середньо у цьому напрямку не завжди йдеться в управлінських до­кументах керівних установ органів внутрішніх справ та служби безпеки і навіть у спеціальних наукових рекомендаціях¹.

На основі узагальнення інформаційно-аналітичних матеріалів, зібраних РНБОУ у 2006 р., прогнозується такий розвиток нарко-ситуації в Україні: зростання у 2007 р. кількості споживачів нарко­тиків, смертності від немедичного вживання останніх, контрабанд­ного їх завезення, збільшення кількості нарколабораторій, наркоз-лочинів на етнічному ґрунті, у формі організованої злочинної діяльності, міжнародного наркобізнесу, урізноманітнення спо­собів транспортування наркозасобів та їх сировини, виготовлення та поширення наркотичних речовин, здобуття від цього значних прибутків та їх відмивання тощо². За цих умов запобігання нарко­тизму та наркозлочинності має стати більш предметним, цілеспря­мованим, направлятися в першу чергу на усунення причин і умов,

Заходи правоохоронних органів та громадськості з протидії наркозлочинності та нарко­манії: Програма та рекомендації наук.-практ. конференції МВС України та Київського національного ун-ту внутрішніх справ 12-13 жовтня 2006 р. - К., 2006. - С. 18-19.

Смирнова І. В. Тенденції формування національної антинаркотичної політики України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2006. — № 14. — С. 65-67.

465