Глава 5

II

торічна неушкодженість якої оперативно-роз туковими та кримінально-правовими засобами засвідчує її надійний зв'язок з владою, керівництвом правоохоронних органів. Так, у Запорізькій області тривалий час організацією поширення наркотиків займа­лися працівники обласного Управління МВС, яких притягнули до відповідальності лише за настійними вимогами громадськості та після взяття справи під контроль у Києві. Низка подібних фактів виявлена в органах внутрішніх справ Автономної Республіки Крим. Наркопромисел та наркобізнес все більше набувають таких рис: умисне об'єднання наркозлочинців у групи, що спеціалізу­ються за функціонально-професійним напрямком діяльності; сис­тематичність, а нерідко й постійно промисловий характер остан­ньої, яка стає основним джерелом існування та прибутку; глибока конспіративність; підпорядкованість авторитетам не лише нарко-середовища («наркобарони»), а й загалом криміналісту; створен­ня клієнтури реалізаторів наркотиків та психотропів, у тому числі власного і стороннього виготовлення та імпорту; організована си­стема скупки сировини, а також технічної оснащеності, озброєння, підтримки своєї наркодіяльності, передусім через корупцію. Останнє перетворює цю частину наркозлочинності в сегмент орга­нізованої злочинної діяльності, що розглядалася у главі 4 Курсу.

Наркобізнес все більше бере під контроль ринки споживачів нар­котиків вітчизняного виробництва (переважно ацетилованого та екстрагованого опію, гашишу, маріхуани). Формує ринки збуту нар­котиків, що надходять із-за кордону (героїн, кокаїн, ефедрин, перви-тин, «екстазі» тощо). Забезпечує створення підпільних лабораторій для розробки та виготовлення наркотиків. Встановлює контроль за виробництвом, постачанням та реалізацією наркосировини (мако­вої соломи) і маріхуани ЇЇ сільськими виробниками, скупщиками, посередниками. Наведені твердження щодо розвитку групового та організованого наркобізнесу підтверджуються тим, що серед викри­тих наркозлочинів майже половину (понад 46 %) становили гру­пові, а серед останніх більше однієї шостої частини припадає на організовані злочинні групи. П'ята частина останніх мала міжрегіо­нальні зв'язки, майже кожна десята — міжнародні. За даними ДБНОН МВС України, у 2006 р. виявлено понад 3,7 тис. фактів обігу на території країни так званих «важких» наркотиків і психо-

434

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів...

тропів, з нелегальної торгівлі вилучено ЗО тис. доз героїну і кокаїну, майже 80 тис. доз амфетамінів та «екстазі». Вартість цих наркоза-собів за цінами «чорного» ринку становить понад 4,1 млн грн.

Наступною визначальною рисою кримінологічної ситуації у сфері наркообігу та наслідком зростання організованості нарко-постачання стало значне розширення немедичного вживання наркотиків, перетворення наркоманії у соціальний феномен нар­котизації населення, що в свою чергу стимулює збільшення попи­ту на наркотичні засоби та посилення його дії як криміногенного чинника наркозлочинності.

За даними Міністерства охорони здоров'я України, за 1991-2004 рр. кількість осіб, що споживають наркотики з неме-дичною метою, збільшилася у декілька разів. Про це свідчить зро­стання кількості осіб, що перебувають на обліку в наркологічних установах МОЗ, за згаданий період майже у 5 разів (з 31 тис. осіб в 1991 р. до понад 154,4 тис. осіб у 2006 р.). Дві третини з них отри­мали діагноз «наркоманія». З 1996 р. в Україні поширилося зло­вживання наркотиками та психотропами зарубіжного вироб­ництва. Кількість осіб, що вживають останні, збільшується і, за даними вивчення кримінальних справ, наближається до 12 %.

Слід зазначити, що наведені облікові дані не дають повної кар­тини поширення немедичного вживання наркотиків. За методи­кою оцінки латентності таких наркотичних проявів, розробленою МОЗ згідно з міжнародними рекомендаціями, в умовах України кількість осіб з немедичним споживанням наркотиків має бути збільшена у 5 разів проти облікового, тобто дорівнювати 1 млн осіб, або майже 2 % населення країни. Найбільш швидкими темпа­ми зростає немедичне споживання наркотиків жінками (за назва­ний період у 17 разів), неповнолітніми (в 15 разів), сільськими мешканцями (у 12 разів), підприємцями (у 9 разів).

Характерною ознакою цього процесу є різке зростання фактів самовиготовлення наркотиків. За даними опитування М. С. Хруп-пою міських споживачів ацетилованого та екстрагованого опію (найбільш масових наркотиків), лише третина (32,8 %) з них прид­бали його у роздрібних торгівців, а решта виготовляла ці опіати з макової соломи, яку закуповують у сільського населення. Розра-унки, в тому числі ті, що охоплюють латентну частину споживан-

435