Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс сучасної Української кримінології 2 кн..rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
11.21 Mб
Скачать

Глава 1

ням міліцією вимог, визначених у зміненому Законі «Про міліцію». Вирішена низка питань забезпечення затриманим права на юридичний захист, чітко визначені права, порядок, у тому числі обмеження щодо застосування міліцією засобів впливу, зокрема фізичного, тощо.

Прийняття Закону від 12 січня 2005 р. було вкрай потрібним, оскільки в органах міліції масово допускалися факти зневажливо­го ставлення, проявів насильства, а нерідко й катування стосовно затриманих, підозрюваних, підданих арешту. Про реальний стан справ у цих питаннях переконливо свідчать результати спеціаль­ного дослідження протизаконного насильства в органах внутрішніх справ, проведеного під керівництвом члена-кореспон-дента Академії правових наук України професора О. Н. Ярмиша науковим колективом Харківського національного університету внутрішніх справ за участю Харківської правозахисної групи та Харківського інституту соціальних досліджень1. У подальшому використовуються матеріали цього дослідження.

Насамперед щодо поширення насильства (далі цим терміном охоплюватимуться й інші прояви катування, зневажливого став­лення, протизаконних, таких що принижують гідність особи, дій тощо. — А. 3.) в органах внутрішніх справ. Дослідники, що вивча­ли це питання, — О. А. Мартиненко і Д. А. Кобзін2 — передусім за­значили, що повного статистичного обліку таких порушень в ОВС немає та, крім того, не всю наявну інформацію їм вдалося отрима­ти. Вивчення охоплювало період 2000-2003 рр. та проводилося за архівними документами Управління внутрішньої безпеки МВС України (матеріали 1120 службових перевірок) та за вироками судів, що набрали чинність у вказаний період (справи на 330 пра­цівників міліції). Дослідження засвідчило, що:

— кількість кримінальних справ залишається значною (у 2003 р. — 640, що складає приріст на 12,2 %);

— кількість справ за фактами: зловживання владою чи службо­ вим становищем; перевищення влади; заподіяння тілесних ушко-

1 Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: Соціологічний та історико-право- вий аналіз. — X., 2005.

2 Мартиненко О. А., Кобзін Д. А. Аналіз відомчих даних про насильство і злочинність в ор­ ганах внутрішніх справ України / Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ. — С. 40-41.

48

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

джень — складала на рік відповідно 16, 39, 4, а разом 59, або 18 % (майже п'ята частина), серед усіх досліджених кримінальних справ; водночас у статистиці не відображаються справи про кату­вання;

  • розслідування все більшої кількості справ, що були у прова­ дженні, затримується протягом тривалого часу та не доходить до логічного вирішення; питома вага засуджених у цих справах не пе­ ревищує 20-25 %;

  • докладний аналіз кримінальних справ показує наявність і по­ ширеність (28 %) фактів катування у діяльності міліції, у тому числі майже 11 % — витончених, однак ці факти відповідно не кваліфіковані, «відбувається фактичне маскування фактів кату­ вань під інші, менш важкі з точки зору юридичних наслідків і резо- нансності, дії. Дійсні катування... кваліфікуються як «перевищен­ ня повноважень», «зловживання ними»1;

  • найбільш часто надмірне чи протизаконне фізичне насильст­ во застосовували працівники карного розшуку, патрульно-посто­ вої служби, ДАІ, СП «Беркут» та дільничні інспектори, тобто ті, хто безпосередньо стикався із затриманим, підозрюваним у перші три доби після затримання, коли процесуальне невизначений статус останнього зумовлює спокусу «документально його не оформляти» та є «сильною віктимною ознакою і дає можливість використовувати методи жорстокого поводження»2;

  • значна частина правопорушень серед особового складу зали­ шається прихованою; цьому сприяло те, що правопорушники- міліціонери мали певний життєвий і правоохоронний досвід, посадові повноваження, щоб активно вживати заходів для прихо­ вування злочинів; правопорушення пояснювалися прагненням ретельного виконання службових обов'язків та вимог щодо повно­ го і швидкого розкриття злочинів; потерпілі раніше часто мали «проблеми з законом», що стримувало їх у відстоюванні права на гідне поводження.

1 Мартпиненко О. А., КобзінД. А. Аналіз відомчих даних про насильство і злочинність в ор­ ганах внутрішніх справ України / Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ. — С. 42.

2 Там само. - С. 44.

49