Глава 4

вання тероризму за рахунок відмивання брудних грошей. Терори­стичні групи звертаються до можливостей і прибутків наркобізне-су. Наочно проявляється зростання руйнівного потенціалу терори­стичних структур, прагнення до посилення ефекту загрозливого впливу терористичних акцій¹, використання останніх в інтересах організованої злочинної діяльності, передусім щодо забезпечення надприбутків, підкорення з цією метою економіки та влади.

За цих умов активізувалися антитерористичні зусилля ук­раїнської влади. Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом (Закон від 29 листопада

2001 р.), ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму (Закон від 12 вересня 2002 р.), Євро­ пейську конвенцію про боротьбу з тероризмом (Закон від 17 січня

2002 р.). Верховна Рада прийняла Закон «Про боротьбу з терориз­ мом» (дата підписання — 20 березня 2003 р.). Закон встановив правові та організаційні основи боротьби з тероризмом, унормував проведення антитерористичної операції; підстави і порядок відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, правово­ го і соціального захисту осіб, які беруть участь у боротьбі з теро­ ризмом; відповідальність за участь у терористичній діяльності тощо. Багато заходів здійснено згідно з відповідними указами Президента України та актами Уряду.

Нічого майже не змінилося лише стосовно розуміння та кримінально-правового визначення тісного зв'язку між організо­ваною злочинністю і тероризмом. Вже зазначалися недоліки щодо конструкції та редакції ст. 258 КК, яка не містить ознак організо­ваної терористичної діяльності. У контексті впертого небажання визначити у кримінальному законі поняття злочинної діяльності у КК лишаються невизначеними ознаки організованої злочинної діяльності, однією з визначальних ознак якої є створення системи забезпечуючих заходів цієї діяльності, серед яких належне місце займають засоби примусу, залякування, шантажу, загалом кримінального терору стосовно відповідних установ, службових осіб, ЗМІ, громадських об'єднань, про що докладно йшлося вище.

¹ Авдеев Ю. Я., Гуськов А. Я. Проблеми органшовамности современного терроризма: Орга-низовапиьій терроризм й организованная преступность / Под ред. А. Й. Долговой. — М., 2002. - С. 24-33.

402

Організована злочинність та запобігання їй

Деякі інші злочини, відомі у світі як транснаціональні, ще не набули в Україні помітного поширення, не відображені у чинних формах статистики. Кримінологічна характеристика останніх — проблема майбутнього.

Ј 6. Стратегія та основні засади діяльності щодо запобігання та протидії організованій злочинності

в Україні

Ще наприкінці 1995 р., коли феномен організованої злочин­ності став перетворюватися в Україні в реальну дійсність, автором Курсу за завданням тодішнього Координаційного Комітету при Президентові України по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією був розроблений концептуальний документ «Стратегія та основні настанови щодо тактики боротьби з організованою зло­чинністю». Координаційний комітет розглянув та схвалив цей документ як основу для розробки конкретних заходів протидії організованій злочинності. Через декілька років робилися неодно­разові спроби створити новий аналогічний документ, при цьому використовувалися багато положень «Стратегії» навіть без поси­лання на неї¹. Оскільки низка доктринальних положень останньої, на наш погляд, не втратила своєї актуальності, хоча, звичайно, по­требує оновлення відповідно до сучасних реалій, нагадаємо деякі основні з них.

Об'єктом дії цієї «Стратегії» була зазначена організована зло­чинність, яка у кримінально-правовому значенні (останнє визна­валося вузьким) визначалася як «сукупність злочинів, вчинених за певний період часу у певному регіоні злочинними групами, що мають ознаки організованості». Далі зазначалося, що «у більш ши­рокому соціально-кримінологічному значенні організована зло­чинність — це не лише якісний різновид злочинності, а насампе­ред — особливе соціально-економічне явище. Його головний зміст у цей період становить здійснювана за участю корумпова­них елементів владно-управлінських структур неофіційна

Стратегія і тактика боротьби з організованою злочинністю та корупцією / Міжвідомчий наук.-дослід. центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. — К., 1998. — Вин. 3. - С. 5.

403