Глава 1

зання», у ч. 1 якої у загальній формі вказується, що останнє чи­ниться «при допиті шляхом протизаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство», а у ч. 2 встановлена підвищена відповідальність, якщо такі дії «поєднані із застосуван­ням насильства або із знущанням над особою». При цьому зміст термінів «насильство» і «знущання над особою» не розкритий, а про катування зовсім не згадується. Не йдеться про нього і у ст. 365 «Перевищення влади або службових повноважень» (розділ XVII «Злочини у сфері службової діяльності»), якою відпові­дальність підвищується, коли перевищення «супроводжується на­сильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що обра­жають особисту гідність потерпілого, діями» (ч. 2), та встанов­люється ще більш високою, якщо згадані дії «спричинили тяжкі наслідки» (ч. 3). У результаті зазначеної «троїстості» виникла можливість «маневрування» між названими нормами за бажання службової особи, яка займалася катуванням, уникнути відпо­відальності за нього або принаймні понизити суспільну небез­печність своїх протизаконних дій та міру покарання за них. Така можливість дійсно використовувалася на практиці, про що йти­меться далі.

З метою удосконалення законодавства, у тому числі більш чіткого визначення відповідальності за катування, вчинене служ­бовою особою, Верховна Рада України 21 вересня 2004 р. прийня­ла Закон України «Про внесення змін та доповнень до деяких за­конів України (щодо посилення правового захисту громадян та за­провадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)». Закон перед­бачив внесення змін і доповнень до низки законодавчих актів і норм, у тому числі до ст. 127 КК. В останній згідно з міжнародни­ми нормами і рекомендаціями більш детально визначено поняття катування, в якому тепер зазначено, що останнє чиниться «з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що супе­речать їх волі, в тому числі отримати... інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він вчинив або у вчиненні яких підозрюється, або залякування його, або інших осіб» (ч. 1). У статті передбачено суттєве збільшення строку позбавлення волі,

46

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

якщо зазначені дії вчинені працівником правоохоронних органів (_ч. 3), та збільшення його строку до довічного, якщо дії, передба­чені ч. З цієї статті, призвели до загибелі людей.

Зазначена зміна редакції ст. 127 КК не лише вирішувала за­вдання удосконалення законодавства, усувала наведені вище супе­речності, що давали можливість службовим особам правоохорон­них органів уникати відповідальності за катування, підвищувала ЇЇ для них, особливо у разі загибелі потерпілого. Вона клала край тенденції, що тягнулася з часів сталінсько-берієвського деспотиз­му, яка позбавляла людину, взяту під арешт, не тільки волі, а й фак­тично громадянських прав, дозволяла чинити стосовно неї будь-яке насильство. Тим самим піднімався на принципово новий щабель захист конституційних прав і свобод громадян, реалізація останніх в діяльності правоохоронних органів. Проте тогочасний Президент України Л. Д. Кучма, влада якого та подолання опозиції значною мірою забезпечувалися правоохоронними органами, нерідко не обмеженими будь-якими нормами, наклав вето на цей Закон (за деякими відомостями за поданням тодішнього міністра внутрішніх справ М. В. Білоконя). Однак майже зразу після пере­моги на президентських виборах В. А. Ющенка, 12 січня 2005 р., Верховна Рада подолала вето колишнього Президента і прийняла згаданий Закон із незначними корективами. Президент України В. А. Ющенко підписав його¹. До окремих положень нової редакції ст. 127 КК є й небезпідставні зауваження². У подальшому їх мож­на врахувати, не змінюючи концептуальну спрямованість нової норми.

Зазначеним Законом внесені також суттєві зміни до низки інших законів, зокрема Закону «Про міліцію», якими повноважен­ня та засоби діяльності міліції значно змінені у бік дотримання прав і свобод громадян при їх затриманні або арешті. Закон допов­нений нормами щодо відшкодування шкоди, завданої невиконан-

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилен­ня правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до пдності особи, правову допомогу, захист)» № 2322-ІУ від 12 січня 2005 р. // Відомості Вер­ховної Ради України. - 2005. - № 10. - С. 187.

Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Ьвропи. - К„ 2006. - С. 648-649.

47