Глава 4

було виявлено злочинів за цією статтею: у 2003 р. — 245, у 2004 р. - 419, у 2005 р. - 374, у 2006 р. - 338, у тому числі вчине­них організованою групою або злочинною організацією відповідно: 39, 86, 65 та 44. Звернемо насамперед увагу, що в ос­танні два роки різко скоротилося (майже на 20 %) виявлення фактів відмивання, у тому числі вдвічі, вчинених організованими угрупуваннями. З усіх виявлених мали суму відмивання понад 100 тис. грн відповідно по роках: 67, 97, 102, 74 злочини. Тобто у 2003-2004 рр. та 2006 р. три чверті, у 2005 р. — дві третини з вияв­лених фактів відмивання становили такі, за якими сума останньо­го не перевищувала 100 тис. грн. Відомо, що за нинішніх умов ця сума є мізерною для заняття підприємницькою діяльністю, а її «відмивання» та легалізація в економіку ніяк не може вплинути на підкорення останньої кримінальним інтересам. Але це ще не все. З'ясовується, що з-поміж виявлених у 2003 р. злочинів майже по­ловина, у 2004-2005 рр. — четверта частина, у 2006 р. — третина була знята з обліку, у тому числі близько третини за відсутністю події або складу злочину. З осіб, відданих до суду за вчинення зло­чину, передбаченого ст. 209 КК, були визнані винними та засу­джені судами за цією статтею КК у 2003 р. - 22 %; у 2004 р. - 11 %; у 2005 р. — 13 %. Значне розходження між кількістю виявлених, відданих до суду та засуджених осіб за злочин, передбачений ст. 209 КК, може бути пояснене недотриманням органами досудо-вого слідства вимог стосовно кваліфікації цих злочинів, які визна­чив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 15 квітня 2005 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмиван­ня) доходів, одержаних злочинним шляхом», передусім щодо ознак предикатного злочину або дій, які передували відмиванню¹. Таким чином, простежується явний спад активності у виявленні фактів справжнього відмивання, особливо помітний стосовно вчи­нених організованими угрупованнями, що навряд чи відбиває ре­альну картину поширення зазначених злочинів.

Проте навіть у цій, як видно, дуже обмеженій за кількістю фактів та сумою відмивання «боротьбі» вклад системи фінансово­го моніторингу майже ніякий. Про безрезультатність цієї системи

¹ Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 5. — С. 9.

374

Організована злочинність та запобігання їй

стосовно протидії «відмиванню» коштів, здобутих від злочинної діяльності, свідчать дані про ЇЇ роботу, які навів Голова Держфін-моніторингу України С. Гуржій у вищеназваному повідомленні. Всього за час діяльності Держфінмоніторингу (станом на ЗО черв­ня 2006 р.) ним було отримано від своїх регіональних структур та фінансових установ 2 128,6 тис. повідомлень стосовно фінансових операцій, що підлягають перевірці, на суму 1,5 тис. грн, далі підда­но додатковому уточненню та аналізу на наявність «сумнівності» у фінансовій операції 292 тис. повідомлень на суму 432 млрд грн. З цієї маси передано правоохоронним органам 281 узагальнений матеріал на 95,5 тис. повідомлень. По них заведено і розслідува­лося 220 (!) кримінальних справ, з яких 17 (!!) направлено до су­ду і тільки по трьох (!!!) винесені вироки¹. Дійсно, «гора породи­ла мишу». Про чіткість створеної «системи» можна судити з того, що через півроку заступник Голови Держфінмоніторингу В. Кир-санов повідомив про направлення до правоохоронних органів у 8 разів більше матеріалів (1 690) та що за останні роки в Україні відмито 113 млн грн злочинних коштів². Правда, при цьому не бу­ло пояснено, чому система Держфінмоніторингу виявилася неспроможною протидіяти цьому. Скільки за 3,5 роки існування системи фінансового моніторингу витрачено мільйонів коштів на її створення та підтримання? Скільки за цей час мільйонів, а скоріше й мільярдів гривень організовані злочинні утворення «відмили» та легалізували в економіку або, що частіше, перепра­вили за кордон? Створена чинним законодавством система фінансового контролю за «відмиванням», як і очікувалося, вияви­лися безплідною, невразливою для організованої злочинності. Невже саме такою хотіли бачити цю систему народні депутати, які вперто її відстоювали, відмітаючи всі пропозиції щодо приве­дення останньої у відповідність до європейських стандартів, завдань запобігання та протидії організованій злочинності? Ду­мається, над цим слід серйозно замислитися і не лише народним Депутатам, а й першим керівникам держави, всім, хто у державі відповідає за забезпечення ефективної боротьби з організованою

Див.: повідомлення С. Гуржія «Фінансова розвідка походження капіталів» па сайті Комітету протидії корупції та організованій злочинності. — С. 2-5. ² Дзеркало тижня. - 2007. - № 13 (642). - 7 квіт.

375