Глава 4

них засобів внутрішнього контролю та сферу їх застосування, містить низку невизначених та нечітких положень. Так, ст. 5 зобов'язує суб'єкта первинного фінансового моніторингу виявля­ти фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Але засоби, якими він вправі користуватися для виявлення (а це ключовий момент всієї процедури первинного моніторингу), не визначені. У статті 7 зазначено, що цей суб'єкт «з'ясовує мож­ливість віднесення» операції до такої, яка підлягає фінансовому моніторингу. Якими засобами має відбуватися це з'ясування і які критерії того, що «з'ясування» відбулося, залишилося невизначе-ним. Зазначено також що «з'ясування» може проводитися і «після здійснення операції». Важко збагнути, з якою метою це передбаче­но, адже сумнівні або підозрілі кошти вже пішли за призначенням. Водночас в залежність від результатів «з'ясування» поставлено за­стосування інших заходів, про які вже йшлося. Нечітко визначені підстави повідомлення про фінансові операції Уповноваженому органу та особливо засоби з'ясування таких підстав. У статті 5 обов'язок повідомлення ставиться в залежність від того, що опе­рація підлягає обов'язковому моніторингу. За Законом йому підлягають 14 видів фінансових операцій з безліччю ознак, на­явність більшості яких можна встановити лише через перевірку обставин цих операцій. Однак перевірка фінансових операцій з чіткими повноваженнями, правами, правовими засобами контро­лю не передбачена ні для суб'єктів внутрішнього контролю, ні для Держфінмоніторингу.

Суттєво знижує можливість з'ясування сумнівних операцій, зо­крема тих, що оперують коштами організованої злочинності, фак­тичне виключення контактів суб'єктів первинного моніторингу з правоохоронними органами. Контакти з ними «перенесені» на рівень Держфінмоніторингу. Якщо рахувати, що з моменту вияв­лення підозрілої операції у фінансовій установі до завершення її розгляду у ДФМ проходить, як правило, не менше двох-трьох місяців, стає зрозумілою безперспективність будь-яких дій право­охоронних органів щодо виявлення злочинних джерел походжен­ня коштів фінансової операції, осіб, винних у їх здобутті та притяг­нення їх до відповідальності. Таким чином, закон прийнятий, система фінансового моніторингу визначена (що стало підста-

372

Організована злочинність та запобігання їй

всю для виключення України з чорного списку РАТР), але реаль­ний вплив передбачених у ньому заходів на виявлення фактів відмивання коштів злочинного походження, зокрема від організованої злочинної діяльності, мінімальний. Навіть зупи­нення операції з відмивання до з'ясування, що підозра останнього дійсно існує, введена лише через три роки після прийняття Зако­ну від 28 листопада 2002 р. і можлива тільки стосовно операції, клієнтом якої є особа, що включена до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності (див. Закон України від 1 грудня 2005 р. № 3163-ІУ). Інші «заправили» організованого зло­чинного бізнесу, зокрема тіньового комерційного, що відмивають багатомільйоні кошти, можуть, як раніше, розраховувати, що у разі виявлення відмивальної операції вона не буде зупинена, почнеться довготривала тяганина з'ясування, аналізу, протягом якої буде можливість надійно сховати кошти, що призначені для відмивання. Можна зробити висновок, що чинним Законом створена система виявлення, спостереження та аналізу сумнівних операцій, а не їх контролю, перевірки та своєчасної протидії, навіть коли в розпо­рядженні правоохоронних органів є інформація про можливе по­ходження цих коштів від організованої злочинної діяльності¹.

Тому не можна погодитися з висновком Голови Держфінмо-ніторингу С. Гуржія про те, що завдяки запровадженню фінансово­го моніторингу «в Україні створена і активно розбудовується національна система боротьби (підкреслено мною. — А. 3.) з відмиванням коштів, одержаних злочинним шляхом»².

Наскільки зазначена діяльність дійсно може бути названа бо­ротьбою та який вклад в останню вносить створена система фінан­сового моніторингу, засвідчують такі дані. Перш за все звернемося до даних, що обліковуються МВС України. Після передбачення у Кримінальному кодексі 2001 р. ст. 209 «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом»

¹ Див. докладніше: Закалюк А. П. Система фінансового моніторингу в Україні та її спро­можність щодо запобігання та протидії відмиванню коштів, одержаних від організованої злочинної діяльності / Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансування терориз­му: громадська підтримка та контроль. — Матер. міжн. наук.-практ. копф. 10 червня 2003р. -К., 2003. -С. 213.

Див.: повідомлення С. Гуржія «Фінансова розвідка походження капіталів» на сайті гро­мадської організації — Комітету протидії корупції та організованій злочинності: ^\у\Ґ.крк.ог§.иа/2006/10/20/Ього1:Ьа г гІосЬіппхііи. Ьіті. - С. 5.

373