Глава 4

чинність має значні кошти, щоб заздалегідь «вимостити» собі без­печний шлях, визначити надійних агентів для виконання всіх опе­рацій з відмивання: вкладання, переміщення та інтегрування до легального бізнесу. Проте вкладання у легальний бізнес — не єди­ний шлях використання «відмитих» коштів. Вони спрямовуються також на розвиток злочинної діяльності, підтримання наркот-рафіку та тероризму, закупівлю нових партій зброї, підкуп корум­пованих чиновників, придбання нерухомості, забезпечення інших можливостей реалізувати злочинні доходи. Такі можливості за­безпечує та організовує собі злочинна діяльність, яка тому й зветься організованою. Без організації цих можливостей велико­масштабна злочинна діяльність не має сенсу. Тобто організована злочинність не може обходитися без відмивання, а останнє не має свого предмета без коштів першої. У зазначений спосіб відбувається органічне поєднання вкрай небезпечних для суспільства злочинних проявів. У цьому полягає основна криміно­логічна характеристика відмивання як злочину¹.

На думку західних експертів, головним засобом виявлення зло­чинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, є оперативне припинення фінансових операцій злочинних угрупо­вань, у тому числі з відмивання злочинних коштів, з наступним встановленням джерел їх отримання. Значною мірою цьому сприяє те, що у багатьох країнах світу суворо дотримуються прий­нятих законів про декларування цінного майна та коштів, які пере­бувають в особистому користуванні громадян. У багатьох країнах банки зобов'язані контролювати фінансові операції з готівкою в національній та іноземній валюті та викривати підозрілі пе­реміщення значних безготівкових сум з наступним оперативним інформуванням державних установ. У низці країн з метою викрит­тя організованої злочинної діяльності та відмивання здобутих нею коштів фінансові та правоохоронні органи здійснюють тісну

¹ Див. докладніше: Закалюк А. П. Система фінансового моніторингу в Україні та її спро­можність щодо запобігання та протидії відмиванню коштів, одержаних від організованої злочинної діяльності / Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансування терориз­му: громадська підтримка та контроль. — Матер. міжн. наук.-практ. копф. 10 червня 2003 р. - К., 2003. - С. 209-215.

368

Організована злочинність та запобігання їй

взаємодію у повсякденній діяльності. Так, у Сполучених Штатах у зв'язку з тим, що положення про банківську таємницю суттєво ускладнює діяльність правоохоронних органів у викритті та розслідуванні організованої злочинної діяльності, президентом США був підписаний «Акт про банківську таємницю». Його ме­та — встановлення джерел, обсягів та контролю за переміщенням грошової маси США як із країни, так і до неї, а також за її надхо­дженням до фінансових організацій. Це дозволяє правоохоронним органам виявляти та розслідувати різноманітні злочини, повністю відтворювати будь-які підозрілі грошові трансакції.

В Італії з 1989 р. набрав чинності закон, що передбачає кон­троль за всіма фінансовими операціями обсягом понад 10 мільйо­нів італійських лір та облік усіх громадян, які відкривають чекові книжки, незалежно від розмірів внеску, а також надання на вимо­гу представників правоохоронних органів відомостей, що зберіга­ються в банках, про цих осіб.

В Австрії серед структур, що займаються розслідуванням підозрілих фінансових переміщень та організаційно входять до МВС, утворена Федеральна служба по боротьбі з організованою злочинністю (ЕПОК), а в ній для розслідування фінансових зло­чинів, пов'язаних із відмиванням грошей, — так званий кліринго­вий відділ (1994 р.). Він аналізує інформацію і координує розслідування. Щорічно до нього надходить понад 220 інформацій про підозрілі фінансові операції. Відділ може призупинити будь-яку фінансову операцію впродовж 24 годин. Якщо в результаті розслідування стає очевидним, що операція стосується відмиван­ня грошей, справа передається до суду. За постановою суду з'яв­ляється можливість заморозити рахунки.

Банки в Австрії та багатьох інших країнах зобов'язані повідо­мляти до правоохоронних органів про підозрілі операції, що не су­перечить їх зобов'язанням щодо збереження таємниці внесків. До того ж банкам заборонено попереджати своїх клієнтів стосовно повідомлення про їх підозрілі операції. Ці та інші ефективні захо-Ди створили у злочинному світі небезпідставне уявлення про неба­жаність користування австрійською банківською системою для підозрілих операцій, що аж ніяк не позначилося на скороченні активів і операцій у цій системі.

369