Глава 4

гальної економіки, органів влади, підпорядкування останніх своїм інтересам. Серед засобів такого забезпечення називалися заляку­вання, шантажування, силовий тиск, інші прояви насильства сто­совно конкурентів в економічній, квазіпідприємницькій діяль­ності, службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, членів громадських об'єднань тощо. Згадані засоби тиску, вчинені з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або скоріше невчинення дій вказа­ними суб'єктами державного, самоврядного, службового, гро­мадського статусу, а також погроза застосування згаданих засобів з тією самою метою, у кримінальному законодавстві віднесені до ознак злочину, що передбачений ст. 258 Кримінального кодексу України «Терористичний акт». Таким чином, одним із засобів за­безпечення організованої злочинної діяльності є вчинення терори­стичного акту, тобто акту тероризму, або погроза його вчинення. У цьому проявляється перший різновид зв'язку організованої злочинної діяльності і тероризму як засобу залякування, шанта­жування, силового тиску в інтересах організованої злочинності.

Частиною 4 ст. 258 КК кримінальна відповідальність передба­чена також за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво таким угрупованням або участь у ньому, а так само за матеріальне, організаційне чи інше сприяння його створенню або діяльності. З цього випливає, що одним з видів ор­ганізованого угруповання, його організованої злочинної діяль­ності є угруповання, що має терористичну спрямованість та веде організовану терористичну діяльність. У цьому проявляється другий різновид зв'язку останньої з організованою злочинною діяльністю. Тут терористична діяльність набуває ознак організо­ваної злочинної, перша стає різновидом організованого злочин­ного підприємництва.

В. С. Зеленецький та В. П. Ємельянов, які провели спеціальне дослідження категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом, визнали, що терористична діяльність може здійсню­ватися у формі організованої злочинної діяльності, правда, згідно з панівною нині у кримінальному праві традицією, пов'язали її не із змістовими ознаками організованої злочинної діяльності, різно­видом якої є організована терористична, а із приналежністю ос-

354

Організована злочинність та запобігання їй

танньої організованим злочинним угрупованням¹. Водночас зазна­чені автори визнають, що дати визначення тероризму (а звідси й терористичної діяльності, включаючи організовану. — А. 3.) мож­ливо лише через вироблення системи «ознак, що визначають ос­новні сутнісні характеристики даного діяння і дозволяють відме­жовувати його від суміжних діянь»².

Для з'ясування кримінологічної сутності та характеристики організованих угруповань, що застосовують тактику терору як засіб забезпечення своєї злочинної діяльності або мають терорис­тичне спрямування останньої, необхідно насамперед розглянути хоча б у загальних рисах походження та поняття тероризму. Термін терор походить від латинського «іепог», що перекла­дається як страх, жах. У спеціальній літературі з проблем теро­ризму, у тому числі виданій в Україні, зазначається, що «теро­ризм» перейшов в юридичну лексику з політичної порівняно не­давно. Первісно поняття «терор» пов'язувалося з державною політикою якобинців часів Великої французької революції кінця XVIII ст.³ Вони залякували соціум заради утримання влади. Пізніше терористи-революціонери викликали страх в уряду та суспільства з метою вплинути на владу та її захоплення. В Росії політичний тероризм має тривалу історію: від анархістів та наро­довольців до білого та червоного терору після Жовтневої рево­люції, сталінського терору стосовно політичних супротивників та фактично всього народу. Він увійшов до арсеналу засобів проти­стояння соціалістичної та капіталістичної систем часів «холодної війни». У постсоціалістичних країнах на загальному фоні лібе­ралізації та демократизації, послаблення тоталітарного диктату та жорсткого унормування і контролю терор став використовувати­ся у політичному, економічному, ідеологічному, етнічному, релігійному суперництві, часто набуваючи гострих соціально не­безпечних, тобто злочинних, форм. Останнє призвело до криміналізації цієї частини соціально-правового (соціального —

Зелепецький В. С., Ємельяпов В. П. Концептуальні основи визначення категоріальпо-Ію-ІІятІйІІото апарату у сфері боротьби з тероризмом: Наук.-практ. посіб. — X., 2006. — *-'. о5-36. ² Там само. — С. 12.

Зелинская Н. А. Политичсскис прсступлсния Іі системо междупародной иосстушюсти. — °лссса, 2003. - С. 248.

355