Глава 4

надприбутки, не відомі за своїми масштабами світовій практиці, а другий (немонополізований) сектор — сфера відтворення робочої сили, ринок споживчих товарів, велика частина сільського госпо­дарства тощо — не має таких преференцій, прибутків і животіє. Зайняті у першому секторі прагнуть до надприбутків, максималь­ного виведення їх з-під оподаткування, що досягається встановленням особливих «довірчих» відносин з державними чи­новниками, які визначають умови комерційної діяльності, і кримінальними елементами, що змушують сплачувати данину. Далі називаються такі елементи (чинники) цього організованого злочинного середовища, як: бойовики, охоронці; «тіньовий» і кримінальний капітал; фінансові канали та накопичення, «відми­вання» добутих коштів, кримінальна поведінка, незахищеність від неї легального бізнесу, корупція у владних структурах, відсутність політичної волі щодо її подолання, натомість словесний осуд, за­гальні декларації і формальні компанії, прийняття політичних рішень у центрі і на місцях у вузькокорпоративних інтересах та пе­реродження влади у кримінально-політичні союзи, деформація суспільної свідомості, переконість більшості суспільства у непо­борності «мафії»¹. Читач може переконатися, як відрізняється цей справжній «розтин» організованої злочинної діяльності з вираз­ним визначенням її елементів, причин і умов, конкретних ме­ханізмів, через які вона живиться і досягає надприбутків, від дог­матично-формальних схем про неї у межах лише кримінально-правового інституту співучасті. З наведеного прикладу видно, що кримінологи можуть і здатні визначити дійсні та безпосередні чинники організованої злочинної діяльності, її різновидів, подати дійові рекомендації щодо усунення останніх, якщо перейдуть від формальних схем та загальновідомих положень щодо детермінації злочинності загалом до дослідження процесів, явищ, фактів, про­явів, адміністративно-управлінських рішень, які сприяють саме організованій злочинності.

¹ Бут В. В. Детермінація організованих форм економічної злочинності // Боротьба з ор­ганізованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2001. - № 4. - С. 64-69.

334

Організована злочинність та запобігання їй

Ј 4. Класифікація та особливості

кримінологічної характеристики окремих різновидів

організованої злочинної діяльності

та запобігання її здійсненню

Наведені у попередньому параграфі положення та показники відображають кримінологічну характеристику організованої злочинності загалом, а за існуючої в Україні практики — головним чином тієї її частини, яка вчиняється загальнокримінальними спо­собами. Як зазначалося, кримінологічна характеристика організо­ваної злочинної діяльності у сфері підприємницької діяльності, пе­редусім нелегальної, поки що не розвинута, обмежується загальни­ми положеннями та висновками. Водночас за деякими іншими різновидами організованої злочинної діяльності у сфері економіки в останні роки українськими кримінологами отримана більш повна інформація, що дозволяє скласти кримінологічну характеристику цих різновидів. Перш ніж її розкрити, потрібно розглянути питан­ня про класифікацію останніх для того, щоб визначити ті з них, сто­совно яких на сьогодні може бути подана характеристика.

Зазначимо передусім, що Рамкова Конвенція ООН проти ор­ганізованої злочинності (1997 р.) виокремлює 9 напрямів остан­ньої, а саме:

• незаконний обіг наркотичних або психотропних речовин і «відмивання» здобутих від цього грошей;

• торгівля людьми, експлуатація проституції третіми особами;

• підробка грошових знаків;

• незаконна торгівля предметами культури або їх крадіжка;

— викрадення ядерного матеріалу, неправильне поводження або погроза неправильного поводження з ним;

• терористичні акти;

• незаконна торгівля зброєю, або вибуховими речовинами, або вибуховими пристроями чи їх викрадення;

• незаконна торгівля автотранспортними засобами або їх вик­ радення;

• підкуп посадових осіб державних органів.

Водночас Конвенція не охоплює деяких інших різновидів орга­нізованої злочинності, що виявляються в Україні, наприклад бандитизму, організованої контрабанди тощо.

335