Глава 4

має головною метою здобуття значних коштів та вкладання їх у легальний бізнес.

Наведені характеристики злочинних груп, їх учасників, вчине­них ними злочинів, переважно переконливо свідчать про те, що у 1999-2000 рр. (період, охоплений дослідженням) більша частина злочинних груп, що були притягнуті до відповідальності за вчи­нення злочинів загальнокримінальної спрямованості, фактично не мала ознак їх організованості у розумінні організованої злочин­ності, хоча за практикою, що існувала тоді, реєструвалася саме як прояви останньої.

Деякі ознаки кримінологічної характеристики ОЗГ, їх учас­ників та вчинених ними злочинів на підставі дослідження статис­тичних даних за 2000-2001 рр. доповнив або більш поглиблено проаналізував О. Г. Кулик¹. На підставі коефіцієнтів інтенсив­ності він визначив чотири групи регіонів з високим (Дніпропет­ровська, Запорізька, Харківська, Донецька, Одеська, Луганська області, АРК та м. Київ), середнім (Закарпатська, Хмельницька, Житомирська, Сумська, Полтавська, Херсонська, Тернопільська і Черкаська області), низьким (Чернігівська, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька та Миколаївська області) та незначним (Вінницька, Київська, Кіровоградська, Львівська і Рівненська об­ласті) рівнем організованої злочинності. Цікавими є спостере­ження того, що до 2000 р. розподіл областей за величиною показ­ників поширення організованої злочинності став наближуватися до розподілу областей за загальними показниками всієї злочин­ності. Дослідженням виявлена залежність між кількістю учас­ників ОЗГ та кількістю вчинених ними злочинів: чим чи-сельнішою була група, тим більша кількість злочинів вчинена нею. Така ж залежність існувала між інтенсивністю злочинної діяльності ОЗГ та тривалістю її існування. Аналіз показав, що більшість зареєстрованих ОЗГ не мали розгорнутої ор­ганізаційної структури. Переважання у складі ОЗГ вікової групи до 29 років (понад 60 %) розцінене автором як свідчення того, що

' Кулик А. Г. Оргапизовапная прсстушюсть в Украине: уголовно-правовая й криминологи-чсская характеристика / Правові проблеми боротьби зі злочинністю: 36. праць дослідників наук.-дослід. програми АПрНУ та НІЮ США. - Кн. 2. - X., 2002. - С. 50 та ін.

326

Організована злочинність та запобігання їй

кваліфіковані як організовані насправді були звичайними група­ми, які вчиняли злочини за попередньою змовою без ознак ор­ганізованості. До речі, після 2000 р., тобто з моменту більш уваж­ного ставлення до визначення ознаки організованості групи, намітилася тенденція зростання вікової групи ЗО років та більше. При розгляді соціального стану та професійної належності учас­ників груп констатовано, що серед них дуже мало представників органів влади, правоохоронних органів, керівників підприємств, обліково-бухгалтерських та матеріально відповідальних праців­ників, а працівники органів виконавчої влади, депутати, судді і прокурори загалом нараховувалися одиницями. З цього О. Г. Ку­лик робить не зовсім чіткий висновок про непідтвердження цими даними висловленої науковцями та в ЗМІ думки про проникнен­ня значної кількості ОЗГ в економіку і наявність у них корумпо­ваних зв'язків. Більш точно було б констатувати засвідчення цими даними того факту, що в Україні виявлення організованої злочинності на період дослідження спрямовувалося не в сферу підприємництва та економіки, де перебувають джерела отриман­ня високих прибутків, до набуття яких звично прагне організова­на злочинна діяльність, та не проти її корумпованих зв'язків, якими вона забезпечує своє безперешкодне здійснення. Водночас не викликає заперечення зроблений автором загальний висновок про те, що протягом 1991-2000 рр. правоохоронні органи України не мали чітких, нормативне закріплених орієнтирів, які б дозво­ляли відрізняти організовані злочинні групи від звичайних груп злочинців без ознак організованості. Через це у зазначеному періоді визначальною була тенденція постійного нарощування кількості виявлених ОЗГ за рахунок невиправданого віднесення до них значної кількості звичайних злочинних груп.

У 2002 р. були опубліковані результати більш пізніх досліджень організованих злочинних угруповань, проведені колективом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. В них містилася додаткова інфор­мація стосовно кримінологічної характеристики цих об'єднань і їх учасників. Зокрема, становлять інтерес результати опитування та анкетування осіб, що відбували покарання у виправних установах 6 областей за вчинення злочинів у складі організованих угрупо-

327