Глава 1

небезпечною у цьому відношенні, як і у попередні роки, зали­шається вікова група від 23 до 29 років. Поступово зростає освітній рівень, як і всього населення, осіб, що вчинили умисні вбивства: незакінчену середню освіту мали лише менше 15 %, а закінчену загальну середню — 65 %, спеціальну середню — 15,2 %. Майже половина згаданих осіб були працездатними, але не пра­цювали і не вчилися. Поведінка значної частини з них (21 %) до вчинення злочину негативно характеризувалася за місцем прожи­вання, місцем роботи або навчання. Проте у двох третинах кримінальних справ характеристика дозлочинної поведінки була відсутня, що свідчить про її недооцінку слідчими для з'ясування обставин, які сприяли формуванню кримінальної мотивації.

Дослідження свідчать про тенденцію дезадаптації значної час­тини майбутніх убивць у звичному безпосередньому середовищі. Ця тенденція починається з недостатньої уваги до підлітка у родинному середовищі, особливо до молодших хлопчиків та стар­ших дівчаток. Вона продовжується у зв'язку із раннім виходом дітей з дому, їх пригнобленим становищем у середовищі, до якого вони потраплять. Адаптивні можливості багатьох майбутніх убивць були знижені через ранні хронічні захворювання (ней-роінфекції, черепно-мозкові травми), радіаційне ураження від Чорнобильської катастрофи тощо та відсутність їх системного лікування.

Подальшій соціальній дезадаптації осіб, що вчинили умисне вбивство, сприяла їх рання судимість та перебування в установах відбування покарання. Питома вага раніше засуджених серед осіб цієї категорії (майже 23 %) вища, ніж загалом серед засуджених за всі види злочинів (18 %). Серед убивць, що раніше вчиняли злочи­ни, частка засуджених три і більше разів досягає 20 %, раніше засу­джених за вмисне вбивство — 6 %, особливо небезпечних реци­дивістів — понад 4 %. Дві третини раніше засуджених відбували покарання за минулою судимістю у місцях позбавлення волі (64 %) і майже кожен п'ятий із них вчинив умисне вбивство про­тягом року після звільнення з установи виконання покарання.

Спільними для всіх видів убивць є викривлена система ціннос­тей, низькі моральні орієнтири, негативні риси характеру (егоїзм, цинізм, знецінення життя та важливих людських інтересів: лю-

40

Злочини проти прав і свобод людини і громадянина, запобігання злочинним...

ди — «сміття», життя — безцільне, смерть — неминуча, тому не страшна) та дезадаптивна поведінка. Нерідко проявлялася конф­ліктність у спілкуванні з іншими особами, відчуженість. Убивці-маніяки, як і професіонали та замовлені виконавці, вміло прихову­ють свої дійсні моральні риси, маскують їх ніби звичайними ознаками людей, імітують свою прихильність до загальнолюдсь­ких цінностей, релігійних норм, біблійних заповідей.

Запобігання вчиненню заздалегідь замислених убивств та інших тяжких посягань на життя і здоров'я особи повинно ор­ганізовуватися і здійснюватися відповідно до загальних положень щодо запобіжної діяльності. Це стосується мети, стратегії, рівнів, напрямків, об'єктів та суб'єктів її здійснення. За своєю структурою заходи запобігання саме цієї групи умисних убивств та інших тяж­ких посягань на життя і здоров'я особи можна поділити на три гру­пи: 1) запобіжні заходи, спрямовані на запобігання насильницькій злочинності та насиллю загалом; 2) спрямовані на запобігання вбивствам і тяжким посяганням різних видів; 3) специфічні лише для цього виду вбивств та тяжких насильницьких проявів.

Наразі йдеться лише про запобіжні заходи третьої специфічної групи. До заходів профілактичного напрямку слід віднести пере­дусім соціально-економічні, правові, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, медичні, деякі технічні заходи, які ство­рюють підґрунтя перешкоджанню поглиблення антисуспільної спрямованості та суспільної небезпечності, що виявляється у фор­муванні мотивів, за якими виокремлюється перша група тяжких насильницьких злочинів. Нагадаємо, що це корисливі мотиви над­то гострої особистої зацікавленості (значні доходи, великий бізнес, промисел), такої ж гостроти професійні, політичні, інші соціальні мотиви, які не лише стають провідними, а й долають інші потреби й інтереси, зокрема повагу до недоторканності життя і здоров'я інших людей. Остання обставина підказує, де має бути визначена сфера ефективного застосування профілактичних заходів стосовно осіб — майбутніх суб'єктів найбільш тяжких насильницьких злочинів. Це сфера гострих суперечностей, конф­ліктів у відповідних бізнесових, професійних, політичних відноси­нах. Такі відносини мають уважно аналізуватися з метою визна­чення осіб — учасників конфліктів — майбутніх «носіїв» гострого

41