- •Тема 1 регіональна Економічна інтеграція в Європі – закономірності, причини і наслідки
- •1. Концептуальні засади економічної інтеграції у сучасному світовому господарстві
- •3. Головні причини економічної інтеграції в Європі
- •4. Етапи розширення та розвитку економічної інтеграції в єс
- •5. Правові та інституційні підвалини Європейського Союзу
- •6. Органи та інституції єс після Ліссабонської угоди
3. Головні причини економічної інтеграції в Європі
Ідеї європейської єдності були відроджені після першої світової війни. Зростання економічного та політичного впливу США, початок національно-визвольного руху у колоніях, жовтнева революція в Росії, повоєнна розруха й економічна криза в Європі створили сприятливі умови для відродження європейської єдності як єдиної можливості виходу з криз.
Основною метою інтеграційної політики проголошувалося створення федерації європейських народів, яка б забезпечила їхнє примирення та відродження після катастрофи, до якої привів націоналізм. У 1926 р. у Відні відбувся перший конгрес Панєвропейського союзу, на якому були присутні дві тисячі учасників з 24 країн. Під час конгресу були визначені напрямки розбудови європейської конфедерації: військовий альянс, поетапне утворення митного союзу, спільне використання колоній європейських держав, єдина грошова одиниця, співробітництво європейських та інших держав у рамках Ліги Націй.
Основна задача панєвропейського руху полягала в поширенні ідеї єдиної Європи серед парламентів, представників промислових і громадських кіл.
Парадигма співробітництва знайшла практичне втілення лише після руйнівної другої Світової війни. Шлях до співробітництва держав Західної Європи в значній мірі визначався:
єдністю цілей у відновленні зруйнованих війною національних економік;
єдністю цілей у економічному, політичному і військовому протистоянні блоку соціалістичних країн на чолі з СРСР
можливістю створити альтернативну “третю силу” США й СРСР.
Об’єднанню Європи сприяла активна діяльність чисельних європейських рухів, які пропагували різні ідеї об’єднання Європи. Ці рухи у 1948 році об’єдналися в загальний Європейський рух, який закликав до створення Європейського Союзу та Ради Європи. Майбутній союз мав будуватися на трьох великих європейських цінностях: принципі співтовариства, повазі особистості й свободи.
Лондонський договір про заснування Ради Європи (1949 р.) і прийнята нею Європейська конвенція з прав людини заклали підґрунтя для створення сучасної європейської архітектури. Рада Європи була заснована з метою “реалізації найтіснішого союзу шляхом прийняття угод, адаптації спільних заходів в економічній, соціальній, культурній, науковій, адміністративній сферах тощо” (1ст. Лондонського договору).
4. Етапи розширення та розвитку економічної інтеграції в єс
Цілі західноєвропейської інтеграції з часом еволюціонували. В процесі свого розвитку вона пройшла наступні основні етапи:
Етапи розвитку ЄС
№ з/п |
Форма інтеграції |
Період часу |
|
|
Зона вільної торгівлі |
з 1957-1967 рр. |
|
|
Митний союз |
1968-1986 рр. |
|
|
Спільний ринок |
1987-1992 рр. |
|
|
Економічний і валютний союз |
1993-2009 рр. |
|
|
Повна інтеграція (ЄС набув права суб’єктності) |
з 1 грудня 2009р |
