4. Мовний потік та його складові: фраза, такт, склад, звук.

Звуки в мовленні зливаються в один суцільний потік. Це особливо помітно, коли вперше слухаємо незнайому іноземну мову (про таку мову кажуть: джерготіння, белькотання). Проте чим довше вслухаємося, то починаємо помічати, що суцільний мовленнєвий потік розпадається на окремі частини. При цьому спочатку виділяємо великі уривки, а потім дедалі менші і нарешті, коли освоїмо мову, відчуваємо в ній уже окремі звуки.

Фраза – відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-змістову єдність, виділену з двох боків паузами. Кожна фраза пов’язана зі змістом та інтонаційним малюнком і має власний наголос. У середині паузи не може бути паузи, бо вона б спотворила зміст. ( Я єсть народ / якого правди сила / ніким завойована ще не була.)

Фраза розпадається на такти. Такт - це частина синтагми, об'єднана одним наголосом. Такт може збігатися зі словом і може включати в себе кілька слів. Короткі, неповнозначні слова не мають свого наголосу й приєднуються до наголошеного слова. Наприклад, фраза Здається, гори перевертав би й не чув би втоми (М. Коцюбинський), у якій 9 слів, розпадається на 3 синтагми і 5 тактів. У такті й не чув би одне слово наголошене і три — ненаголошені. Ненаголошене слово в такті, яке стоїть перед наголошеним, називається проклітикою (у наведеному такті — це й не).Ненаголошене слово в такті, яке стоїть після наголошеного, називається енклітикою (у наведеному такті — це би). Іноді можуть втрачати наголос і повнозначні слова (наприклад, в українській мові на ніч — із наголошеним прийменником). (Чуєш / чи не чуєш / чарівна / Марічко/ Я до твого / серця / кладку / прокладу.)

Склад — це частина такту, яка вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря (за повільної вимови). Склад являє собою поєднання звучнішого елемента з менш звучними. Найвищу звучність у складі становить голосний, наприклад: стрім-кий, сон-це. (Докладніше про складоподіл і структуру складу мова піде під час розгляду голосних звуків.)Отже, найменшою частиною мовленнєвого потоку, яка вичленовується фізіологічно, є склад. Звуки фізіологічно не виділяються, хоча кожен із них має свою і фізичну, і фізіологічну характеристику. Слово ми можемо вимовити по складах (го-ло-ва), але не членуємо його на окремі звуки (не кажемо: г-о-л-о-в-а). Розрізнення звуків здійснюється центральною нервовою системою.

Звук - найменша неподiльна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом мовлення, має фiзичну природу i виконує в мовi певну функцiю. Звук як фізичне явище не виконує в мові розрізнювальної функції.

5. Комбінаторні зміни звуків у мовленні: асиміляція, дисиміляція, акомодація, дієреза, епентеза, метатеза.

Комбінаторні зміни виникають унаслідок взаємодії звуків у мовленнєвому потоці, зумовленої певними залежностями між різними положеннями мовних органів під час артикуляції цих звуків.

Взаємодія звуків буває контактна, коли впливають один на одного суміжні звуки, і дистантна, коли звуки впливають один на одного на відстані. За напрямом вона буває прогресивна (попередній звук впливає на наступний) і регресивна (наступний звук впливає на попередній).

Асиміляція – уподібнення однотипних звуків у процесі мовлення. Цей процес полягає у взаємному пристосуванні приголосних або голосних звуків. Під час асиміляції активний звук впливає на пасивний, однак сам при цьому не змінюється, а пасивний звук, зазнаючи впливу активного, змінюється. Прогресивна асиміляція виявляється у впливі попереднього звука на наступний. Регресивна асиміляція полягає у впливі наступного звука на попередній. (давньоукр. знаньйе – знання; житьйе – життя; сочевиця – чечевиця)

Дисиміляція – розподібнення артикуляції одного із двох однакових чи схожих звуків, утрата ними певної спільної ознаки. Дисиміляція відбувається в інтересах слухача: розподібнені звуки вимовляти важче, однак слово стає виразнішим і його легше сприймати на слух. (серб. много – млого; прасл. плетти – укр. плести;

давньоруськ. кто – укр. хто)

Акомодація – часткове пристосування вимови суміжних голосних і приголосних звуків. Прогресивна – коли наступний звук змінюється під впливом попереднього. (/а/ в слові сяду) Регресивна – Попередній звук змінюється під впливом наступного. ( /а/ в слові батько)

Дієреза – викидання звука для зручності вимови слова.

(давноруськ. чьстьный - честный - чесний)

Епентеза – вставляння в слово додаткового звука.(укр. павук – рос. паук)

Метатеза – взаємо переставляння звуків або складів у межах слова.

(давньоукр. суровий – укр. суворий; давньоруськ. долонь – рос. ладонь)