4.2. Допуск до проведення фактичної перевірки

Умови допуску до фактичної перевірки застережено в п. 81.1 ПК [1]. Відповідно до нього посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення фак¬тичної перевірки за наявності підстав, зазначених у ПК [1], та за умови пред'явлення направлення на проведення перевір¬ки та копії наказу про її проведення. Такий наказ складається окремо на кожного суб'єкта господарювання із зазначенням посад і прізвищ посадових осіб, які проводитимуть перевірку (див. лист ДПАУ від 28.01.2011 р. № 2337/7/23 7017/125).

У направленні на перевірку, як і при проведенні планової та позапланової перевірок, обов'язково мають бути зазначені:

— дата видачі;

— найменування органу державної податкової служби;

— реквізити наказу про проведення фактичної перевірки;

— найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється);

— мета, вид (фактична), підстави щодо перевірки;

— дата початку та тривалість перевірки (звертаємо увагу-саме тривалість, а не дата початку й дата закінчення перевірки-оскільки перевірку може бути зупинено або продовжено);

— посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;

— підпис керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Певіряючі запропонують посадовим особам або особам, які здійснюють розрахункові операції, розписатися в направленні на перевірку із зазна­ченням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати та часу ознайом­лення. У разі відмови платника податків і посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, що фактично здійснюють розрахункові операції) розписатися в направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби скла¬дається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Слід зазначити, що в ПК [1] прямо не робиться застережень, що мають вчинити перевіряючі у разі відсутності на місці поса¬дових осіб або (якщо предмет перевірки — дотримання законо¬давства про використання РРО) особи, яка фактично здійснює розрахункові операції. Проте необхідність проставляння підпису таких осіб у направленні на перевірку (інакше перевіряючі не мо¬жуть приступити до перевірки, оскільки вважатиметься, що вони не пред'явили направлення) означає, що перевірка за відсутності таких осіб розпочатися не може. Про перенесення термінів почат¬ку перевірки у ПК [1] нічого не сказано, як підстава продовження термінів перевірки така ситуація теж не підходить. Судячи з усьо¬го, на практиці або виписуватиметься нове направлення на пере¬вірку на підставі нового наказу, або перевіряючі постараються максимально використати час, що залишився на перевірку.

Якщо підходити формально, то в п. 81.1 ПК [1] як підстави Для недопущення перевіряючих до перевірки прямо названо тіль¬ки непред'явлення платнику податків (його посадовим (службо¬вим) особам або особам, які фактично здійснюють розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог. Проте в цілому з його тексту випливає, що відсутність обставин, зазначених як підстава для перевірки, також може стати приводом для того, щоб перевіряючим було відмовлено в проведенні перевірки. У цьому випадку складається акт, що засвідчує факт відмови. Проте, як ми вже зазначили, формулювання п.п. 94.2.3 ПК [1] дає шанс довести, що на відміну від відмови від проведення до¬їльної перевірки відмова від фактичної перевірки не тягне за собою загрози накладення адміністративного арешту на актц8] платника податків. Більш того, за таке недопущення на посадових осіб навряд чи навіть адмінштраф накладуть. Річ у тім, що ч. 1 ст. 163 КпАП [27], яка передбачає відповідальність керівників та інших посадових осіб за невиконання законних вимог органів державної податкової служби, усе ще містить посилання на скасовані положення Закону № 509 [8]. Тому суди відмовляються застосовувати передбачений нею штраф до внесення відповідних змін до Кодексу про адміністративні правопорушенням які вже перебувають на розгляді парламенту.

Самі податківці визнають необхідність того, щоб перевіряючі розписалися в Журналі реєстрації перевірок, якщо суб'єкт господарювання веде такий Журнал. Відповідне роз'яснення міститься в Єдиній базі податкових знань із посиланням на п. 7 Указу №817 [20]. Із цього можна зробити також висновок, що відмова реєструватися в Журналі теж може бути підставою для недопу¬щення до перевірки.

Фактична перевірка може проводитися не тільки в присутності посадових осіб суб'єкта господарювання, а й у присутності осіб, які здійснюють розрахункові операції. Якщо їх на місці немає, перевірка переноситься. Податкові органи визнають необхідність для перевіряючих розписатися в Журналі перевірок, якщо він ведеться суб'єктом господарювання.