6. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

Платники збору - лісокористувачі, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об'єктом оподаткування збором є

1. деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

.2. деревина, заготовлена під час проведення заходів:

а) щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, з розчищення лісових ділянок, тощо;

3. другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, тощо)

4. побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, тощо)

5. використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору встановлено в грн за 1 щільний куб. метр деревини виходячи з найменування лісової породи, віку дерева, лісополоси, розряду.

Розподіл лісів за поясами:

- до першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області;

- до другого поясу належать ліси Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і ліси гірської зони Львівської області.

Розряди встановлюються для кожного кварталу виходячи з відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею. Всього 5 розрядів.

Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році,

Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Тема 10. Місцеві податки і збори

1. Склад місцевих податків та зборів та порядок їх встановлення

2. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

3. Збір за місця для паркування транспортних засобів

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

5.Туристичний збір

1. Склад місцевих податків та зборів та порядок їх встановлення

Податковим кодексом України, згідно ст. 8., в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Місцеві податки і збори — обов'язкові платежі, які згідно із ПКУ установлюються органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховуються до її бюджету.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать (ст. 10 ПКУ):

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Платниками місцевих податків та зборів є фізичні та юридичні особи, податкові агенти.

Сільські, селищні та міські ради в межах своїх повноважень (ст. 12 ПКУ):

1) приймають відповідно до вимог ПКУ рішення про встановлення місцевих податків і зборів;

2) затверджують порядок справляння кожного місцевого податку чи збору;

3) встановлюють ставки місцевих податків і зборів з урахуванням їх граничних розмірів та особливостей згідно з ПКУ;

4) забезпечують офіційне оприлюднення своїх рішень про встановлення місцевих податків і зборів;

5) встановлюють для окремих соціальних категорій фізичних осіб за переліком, що визначається відповідною радою пільгові ставки місцевих податків і зборів або звільняють їх від сплати таких податків і зборів. Не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.

Рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів має силу нормативно-правового акта з питань оподаткування.

Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору повинен містити інформацію про:

а) платників та/або податкових агентів місцевого податку чи збору;

б) об'єкт (базу) оподаткування місцевого податку чи збору;

в) ставки (коефіцієнти до ставок) місцевого податку чи збору;

ґ) порядок справляння місцевого податку чи збору;

г) звітний період та строки подання податкової звітності з місцевого податку чи збору;

д) пільги в оподаткуванні місцевим податком чи збором;

е) інші питання, пов'язані з оподаткуванням місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів та порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники місцевих податків і зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (ст. 12 ПКУ).

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Місцеві ради обов’язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання відповідно до вимог ПКУ щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених ПКУ, забороняється.

Центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.