2.1. Вправи на розвиток памяті:

"Запам'ятай пару"

Дослідження логічної і механічної пам'яті методом запам'ятовування двох рядів слів. Необхідний матеріал: два ряди слів. У першому ряду між словами існують смислові зв'язки в другому ряду вони відсутні.

великий - маленький сумно - весело

товстий - тонкий бігти - стояти

чорний - білий жара - мороз

гаряче - холодно легко - важко

порожній - повний чистота - грязь

сильний - слабкий хворий - здоровий

красивий - потворний вогонь - вода

"Безлад будинку".

Мета: вчитися осмисленому читанню слів, розвивати спостережливість.

Що знадобиться: папір, кольорові олівці або фломастери, скотч.

На листах паперу напишемо назви предметів обстановки: шафа, стіл, стілець, крісло, комод, диван, ліжко, вікно, двері, лампа, дзеркало, телефон, телевізор і тому подібне. Разом з дитиною прикріпили ці назви за допомогою скотча до відповідних предметів. Через 3-4 дні, поки не бачить дитина, поміняємо деякі картки місцями. Дитина саме відмітить зміни і помістить назви на колишні місця. Наступного разу поміняйте місцями інші картки.

"Професії"

Мета: вчитися осмисленому читанню слів, вчитися знаходити відповідності, розвивати мислення.

Обладнання: папір, кольорові олівці або фломастери, сюжетні або наочні картинки із зображеннями людей різних професій (лікар, листоноша, будівельник, моряк, водій, продавець, перукар, вчитель, військовий).

На листочках паперу пишемо слова: градусник, шприц, лист, цеглина, каска, штурвал, якір, кермо, колесо, каса, ножиці, гребінець, книга, рушниця. Розкладемо перед дитиною текст із різними професіями. Уточнюємо, чи знає дитина назви професій і чим займаються люди цих професій. Дайте прочитати слова на картках, запропонуєте здогадатися, до якої професії відносяться предмети, і розкласти слова до відповідних картинок. Напишіть на картках назви професій і підберіть картинки із зображеннями необхідних предметів. Бажано до кожної професії підібрати по 2-4 предмети.

2.2. Розвиток мислення.

Змістом розумового виховання є формування у дітей дошкільного віку нового обсягу знань про навколишні предмети і явища ( суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо ) та способів мислительної діяльності – уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, робити прості узагальнення. Конкретні завдання розумового виховання зумовлені закономірностями розумового розвитку дітей, які можна розділити на кілька груп.

До першої групи завдань розумового розвитку дошкільників належить набуття елементарних знань про навколишнє середовище: природу, життя і працю людей, суспільні явища, призначення, якості та властивості предметів. Завдання психолога – від первинних поверхових безсистемних уявлень, які бувають і помилковими, послідовно вести дітей до пізнання явищ дійсності у їх суб’єктивних зв’язках. Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності і зв’язки у тій чи іншій галузі діяльності. О.Запорожець відзначав: навіть запитання, які ставлять діти дорослим, свідчать про те, що дошкільники не обмежуються завданнями про окремі факти дійсності, а прагнуть проникнути у суть речей та причинно-наслідкові зв’язки між явищами дійсності.

Потрібно, щоб знання відповідали даним сучасної науки про світ речей, людей та явищ. Відповідно до вікових можливостей діяльності діти повинні одержати чіткі знання про предмети: призначення, якості ( колір, величину, форму ), властивості, матеріали, з яких вони зроблені; про явища живої і неживої природи, їх взаємозалежність і закономірність, про суспільні явища та їх взаємозв’язок; про людину взагалі і про себе конкретно. Підбір і систематизація знань, що передаються, повинні дозволяти дитині пізнати найпростішу взаємозалежність між явищами, характерну для тієї чи іншої області дійсності.

Друга група завдань розумового розвитку – формування навичок і вмінь розумової діяльності, яке полягає в тому, щоб, передаючи дітям знання, разом з тим формувати у них певні способи сприймання, а також розвивати всі пізнавальні процеси: мовлення, мислення, уяву, пам’ять, увагу. Третя група завдань розумового розвитку – формування пізнавальних інтересів і допитливості. Здібності – це такі психічні властивості людини, які створюють передумови для успішного оволодіння певним видом діяльності. Як свідчать спеціальні дослідження, розумову обдарованість характеризують такі прояви: ранній вияв високої розумової активності та діяльності; швидкість і точність виконання розумових операцій, які визначаються стійкістю уваги і оперативної пам’яті; сформованість навичок логічного мислення, багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних ( словесних ) асоціацій; виражена установка на творче виконання завдань, розвинутість творчого мислення і уяви, опанування основними компонентами уміння вчитися. Вже у старшому дошкільному віці виявляються зачатки таких якостей розумової діяльності дитини, як допитливість – здатність до наполегливого пошуку різних способів вирішення розумової задачі; критичність – здатність до об’єктивної оцінки фактів, явищ та аналізу результатів діяльності; кмітливість – швидкість розумової діяльності.

Вважають, що основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мисленнєвих дій. Спершу дитина діє у зовнішньому плані, оперуючи безпосередньо з предметами і змінюючи їх стан чи властивості; потім відбувається їх перехід у внутрішній план і перетворення у дії мисленнєві. При цьому мисленнєві дії дитини набирають або форму дії з образами, або форму дії зі знаками (словами, числами та ін.). Як свідчать дослідження психологів, з допомогою спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з образним видом. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображають суттєві властивості об’єктів або явищ, планувати свої дії подумки. Тренування образного мислення, слід спрямовувати на розвиток таких здібностей:

1. Здійснювати оперування образом подумки;

2. Орієнтуватися в просторі з допомогою простої план-схеми, а також самостійно її створювати;

3. “Читати” і створювати прості схематичні зображення різноманітних об’єктів;

4. Планувати свої дії подумки.

Тренування логічного мислення. Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать про те, що лише на 14 році життя дитина досягає стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини. Проте основи розвитку логічного мислення закладається в дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.

1. Порівняння. Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами. Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:

¨ виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;

¨ визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об’єктів;

¨ відрізняти важливі і неважливі ознаки об’єкта;

2. Навчання способів “узагальнення” і “класифікація”. Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками. Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові – назві групи – спільних ознак. Узагальнення – це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками.

3. Навчання способу “систематизація”. Систематизувати – значить приводити до системи, розміщувати об’єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність. У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:

• знаходити закономірність об’єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді;

• впорядковувати об’єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;

• знаходити закономірність розташування об’єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених в матриці.

4.Навчання способу “змістове співвідношення”. Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення предметів за змістом.

Співвідносити предмети за змістом – означає знайти якісь зв’язки між ними. Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні, менш важливі, властивості й ознаки.

Розвиток мови – поповнення і активізація словника, виховання звукової культури, зв’язаного мовлення – важливий напрямок розумового виховання. Слово служить важливим помічником у пізнанні навколишнього, розумінні зв’язку між предметами, явищами, виступає як важливе джерело знань, впливає на поведінку дитини.