Специфіка роботи психолога з маленькими дітьми: зміст психокорекції.

В чому полягає специфіка роботи психолога з маленькими дітьми?

Ø Дитина не здібна самостійно заявити про свої проблеми, - вони проявляються непрямо -через відставання у розвитку, капризність, агресивність;

Ø Дитина не може усвідомлено поставити перед собою ціль позбутися від своїх психологічних проблем і порушень. Дитина буде співпрацювати з психологом тільки тоді, коли їй буде цікаво (використання ігрових моментів);

Ø Відсутність рефлексії викликає необхідність працювати “тут і зараз” з переживаннями дитини.

Робота психолога починається з діагностики:

- обстеження,

- осмислення результатів.

Важливо працювати не з окремими порушеннями, а з реальними феноменами психологічних труднощів. Завдання не в тому, щоб усунути негативну поведінку, а в тому, щоб виявити і усунути причину. Важливо провести чітку границю між порушенням і нормою. Врахувати, що конкретна дитина – це унікальний неповторний випадок.

Визначити прояв порушень можна за наступними ознаками:

1. Порушення будь-якої сфери особистості, психіки дитини завжди впливає на інші сфери, в результаті чого діти деградують або уповільнюють свій розвиток.

2. Порушення проявляється в поведінці, тобто його можна відслідкувати при спостереженні. В критичні періоди (0,1,3,7,13,17р.) дорослим потрібно бути терпимішими, не прагнути переробити дитину, так як можуть її “зламати”.

3. Психічні порушення призводять до соціальної дезадаптації.

4. Психічні порушення можуть бути бар’єром на шляху виховних впливів. Таким чином, задача усунення порушень є первинною по відношенню до власне виховання.

5. Порушення психіки і особистості часто призводять до психосоматичних захворювань. Гармонія чи дисгармонія емоційно-мотиваційної і вольової сфери визначає все життя дитини, її психічний розвиток, спілкування, взаємодію, діяльність.

Для того, щоб легше було орієнтуватися у визначенні видів порушень, їх можна класифікувати за двома такими критеріями:

1. Характер причин порушень. Причини “зовнішні” і “внутрішні” відповідно порушення – первинні і вторинні. “Зовнішні” – негативні впливи (стресори, фрустратори, негативні стосунки),

“внутрішні” – вплив порушеної частини психіки на здорову. Так, фрустрованість, як емоційне порушення деформує пізнавальну сферу особистості, знижує здібності до навчання.

2. Характер появи порушень. Порушення може проявитися як деформація вже розвинутих структур психіки або як їх недорозвиток.

- первинні порушення, що сформувалися в результаті негативного впливу на дитину (наприклад, страх собак);

- первинні порушення, що сформувалися в результаті негативного ставлення оточуючих до дитини, це призвело до відсутності в психіці дитини соціально важливих структур, здібності до співпереживання, соціальної компетентності;

- вторинні порушення будь-якої сфери особистості чи психічних процесів внаслідок появи якоїсь деформації психіки. Наприклад, підвищення тривожності дитини в результаті розлучення батьків може дезорганізуюче вплинути на розвиток довільності мислення. Ф.Блум описав випадки, коли батьки не займалися вихованням дитини з народження, і дитина знаходиться в тотальній деривації: сенсорній і емоційній. Корекційна робота має розгортатися як процес впливу на особистість дитини в цілому.

Зміст корекційної роботи. Вибір психологом тактики розроблення змісту і форм корекційної роботи спирається на розуміння сутнісної природи освітніх і корекційних функцій. Згідно з науковими положеннями, розвиток дитини відбувається в нерозривному внутрішньому зв'язку з навчанням, у ході його поступального руху. Під впливом навчання перебудовуються всі психічні функції - розвиток сприйняття, пам'яті, спостережливості, мислення, мовлення, уяви. Зміни характеризуються підвищенням довільності цих процесів, появою нових розумових структур, набуттям досвіду виконання нових, складніших дій. Опановуючи навчальну діяльність у співробітництві з психологом та однолітками, засвоюючи ціннісно насичені предметні знання, дитина отримує потрібні соціальні навички, формується як особистість.

Психологічний супровід полягає в актуалізації, корекції, компенсації та розвитку психічних властивостей і якостей дитини через «налаштованість» індивідуального підходу до неї в навчально-виховному процесі та/або через форми безпосередньої роботи психолога з дітьми поза межами навчальної діяльності. Для успішної «налаштованості» потрібне тісне співробітництво психолога з тими людьми, які найсильніше впливають на розвиток дитини, насамперед з батьками.

Корекційна діяльність психолога орієнтована на дітей, які мають різні психологічні проблеми. В окремих випадках необхідно «виправляти» ту чи іншу особливість, яка заважає дитині засвоювати знання, добре себе почувати, мати нормальні стосунки з однолітками, батьками й педагогами. Наприклад, психологічними особливостями, що підлягають виправленню, можуть бути: низький рівень розвитку розумових процесів, завищена або занижена самооцінка, явна агресивність або сором'язливість. В інших випадках потрібна допомога на рівні попередження життєвих ускладнень дитини, в умовах психічних перевантажень, за наявності екстремальних та стресових станів і глибоких переживань. Зазвичай цього потребують діти, які вирізняються підвищеною чутливістю, багатою уявою, прискореним або уповільненим розумовим розвитком. Психологічної допомоги потребують діти, які змінюють навчально-виховний заклад, які втратили когось із батьків унаслідок розлучення або смерті або ж потрапили в іншу психотравмуючу ситуацію. Випадки, коли необхідність психологічної допомоги пов'язана з індивідуальними особливостями дитини й викликана психотравмуючими обставинами, різноманітні, їх список можна продовжити (слід враховувати, що складні емоційно-особистісні проблеми виходять за межі фахової компетентності психолога).

Зміст корекційної роботи визначається характером та структурою недостатнього розвитку або порушень психічного розвитку й компенсаторними можливостями дитини, в інших випадках - особливостями реакції на психотравмуючу ситуацію. Відповідно психокорекційний вплив повинен бути суворо індивідуалізований. Тому, на відміну від розвивальних програм, корекційні програми психолог складає індивідуально для кожної дитини, чи малої групи.

Корекційна робота може здійснюватися в групах до 12 дітей, міні-групах - до 4 дітей та індивідуально. Вибір конкретної форми роботи залежить від характеру проблеми. Найбільш популярною та виправданою є так звана змішана форма, коли окремі діти на різних етапах програми працюють індивідуально, у міні- та у великій групі.